Ярон Брук: Свобода мислити і зростати

Джерело: open

Чому соціалізм стає все популярнішим у світі, хоча капіталізм є набагато ефективнішою системою? Чи мають освіта, наука та медицина бути повністю приватними? Про це розмірковував Ярон Брук (Yaron Brook), президент Інституту Айн Ренд, на зустрічі у межах проекту kmbs VISION meetings.

Капіталізм vs соціалізм

Капіталізм (та ідея вільного ринку, яку він уособлює) — це система, у якій держава захищає майнові права, але в цілому полишає людей у спокої. Капіталізм — це надзвичайна, масштабна історія успіху. За останні 200 років капіталізм працював настільки ефективно, що це вражає.

Незважаючи на це, сьогодні на Заході капіталізм дуже непопулярний. Набирає популярності соціалізм: серед молодих людей в університетах США та Європи більшість схиляється саме до цієї моделі. Але ж історія соціалізму за останні 200 років недвозначна: кожна спроба імплементувати його провалювалась! Якщо ви хочете сказати: «це було давно, зараз все інакше» — подивіться на Венесуелу.

Про ефективність капіталізму можна судити хоча б з того факту, що 300 років тому у США та країнах Західної Європи (тобто державах, які зараз багаті) людей, які жили менш ніж на $3 (у перерахунку на сучасні гроші) на день, було 95%.

Якщо намалювати графік достатку людей у багатьох країнах, то він буде стрімко йти вгору після 1776 року. Того року США проголосили незалежність, і ця декларація уособлювала певні ідеї й той факт, що на цих ідеях можна побудувати цілу країну. Це ідеї про персональну свободу й про те, що людина має здатність мислити й розуміти світ, і таким чином ставати вільною.

Того ж року була опублікована робота Адама Сміта "Багатство народів", яка стала важливою для становлення капіталізму. І приблизно в той же період почалась промислова революція. Наслідком цих подій стало різке зростання достатку населення.

Азії знадобилось трохи більше часу, але у 1978, невдовзі після смерті Мао Цзедуна, китайці подумали: "схоже, цей капіталізм таки працює". Вони вирішили залишити у спокої певні регіони і подивитись, що вийде. І там також почалось стрімке економічне зростання. Схоже відбувалось у різні роки в Індії, Південній Кореї, на Тайвані...

75 років тому Гонконг був рибальським селищем з населенням 10-12 тис... А зараз там живе 7,5 млн. людей, хмарочоси вищі, ніж у Нью-Йорку, а показник ВВП на душу населення — один з найкращих у світі.

Завдяки чому так сталось? Там не було ані безкоштовної освіти, ані безкоштовної медицини — лише свобода й можливості, які вона надає. Причому ця свобода навіть не стосувалась права голосувати — у Гонконзі немає демократії. Те, що забезпечило успіх, — це держава, що гарантувала захист майнових та інших прав, не перевантажувала податками та регуляцією діяльності населення. Цього було достатньо, щоб люди почали іммігрувати з різних країн світу до Гонконгу, і щоб згодом вони стали багатшими за середньостатистичного американця.

Етика та вибір

Я б хотів побачити країну, де панує чистий капіталізм, але таких немає. Але навіть коли ви до певної міри імплементуєте капіталізм, до тієї ж міри стаєте заможними, створюєте багатство, збільшуєте середню тривалість життя. Тим не менш, прихильників капіталізму меншає. А соціалізм, хоча й є провальною стратегією, все ж притягує людей.

Чому так відбувається? Я думаю, що відповідь — в етиці, в наших глибинних цінностях. Люди керуються своєю мораллю, етикою, цінностями набагато більше, ніж усвідомлюють. Проте більшість навіть не знає, які в них цінності, бо не думають про це. Вони просто всмоктують ті вірування й цінності, які оточували їх у дитинстві, але не обирають їх свідомо.

Таке саме відбувається з релігією. Я можу запитати у людини: "чому ти католик?" — і отримати у відповідь: "бо я таким народився". Але чому б не сісти й не замислитись: яка релігія для мене найкраща, і не обрати для себе релігію свідомо? Адже самий лише факт, що ви народились у певній релігії, не означає, що вона оптимально для вас.

Ключове слово тут — вибір. Більшість людей не обирають цінності, релігію, ідеї, а просто приймають те, що є.

Гроші та самопожертва

Чому Стів Джобс створив iPhone? Ми соромимось відповісти: бо він хотів заробити багато грошей. Але ж він не хотів отримати гроші, вкравши їх. Він хотів заробити їх, створюючи цінність для людей, покращуючи їхнє життя. Заробляти гроші на вільному ринку, де люди мають вибір, купувати чи ні, — це прекрасно. Адже єдиний спосіб заробити — це інвестувати себе у створення чогось нового, інакшого, і запропонувати це. Це стосунки win-win: ви покращуєте життя інших, одночасно покращуючи своє.

Також Джобс створював свої продукти, бо хотів зробити світ кращим — для самого себе. Він любив те, чим займався, і хотів створити те, чим сам би із задоволенням користувався. Він не питав мене, який телефон я б хотів. Він створив продукт, у який вірив сам. Він вірив у свої цінності, свою візію. Він хотів створити щось прекрасне, що могло змінити світ — і принесло б йому багато грошей.

Остання модель iPhone коштує $1000, і люди готові платити. Бо вони вірять, що це зробить їхнє життя кращим. У цьому — сутність торгівлі.

Отже, Стів Джобс створив iPhone для Стіва Джобса. Виробники роблять свою продукцію для себе. І люди купують товари для себе, а не для того щоб підтримати вітчизняну економіку. Всі ми виходимо на ринок заради нашої власної вигоди. Капіталізм — це система, де люди думають про власні інтереси, іншими словами, це система егоїзму.

Але ж наші матері, державні діячі, філософи вчать нас думати про себе в останню чергу, жертвувати собою. Це — протилежність капіталізму. Тому ми бачимо конфлікт між достатком та етикою, у якому завжди виграє етика.

Люди діють відповідно до того, що допоможе їм думати про себе добре. І якщо вони вірять, що капіталізм = егоїзм, а егоїзм = зло, то вони голосуватимуть проти зла. Тому їм так подобається соціалізм.

Білл Гейтс змінив на краще життя мільйонів людей, зробив для них більше, аніж будь-яка благодійна організація. Зараз складно уявити світ без продуктів Microsoft, без тієї взаємопов’язаності, яку вони забезпечують. Але на честь Білла Гейтса не називають вулиці — бо він не просто змінював світ на краще, а й заробляв на цьому. В очах суспільства він став «хорошим хлопцем» тільки тоді, коли почав віддавати гроші на благодійність. А якби він віддав все, що має, напевно, міг би стати для нас святим. Адже самопожертва у свідомості більшості — це благо, це ідеал.

Шляхом благодійності Білл Гейтс може змінити життя тисяч, максимум — десятків тисяч людей. Він зробив би для світу набагато більше, якби залишився у бізнесі. Я не вірю, що благодійність може змінити світ, хіба що — зробити його трохи кращим. Для великих змін, для стрімкого зростання потрібен бізнес, підприємництво.

Свобода мислити

Ніякі з речей, що оточують нас сьогодні, не є очевидними. Ані телефони, ані сільське господарство, ані одяг. Все це мав хтось винайти, і зробити це з якоїсь причини.

Люди є раціональними, саме це відрізняє нас від тварин і це дає нам змогу створювати цінність та багатіти. Якщо тільки ми маємо свободу мислити. У давні часи вчений боявся відкрити правду, бо за неї його могли спалити на вогнищі. Наукові революції почались в епоху Відродження невипадково: це сталось тоді, коли люди отримали свободу говорити й думати.

Сила — це ворог мислення. А що таке державне управління? Це сила. Ми дозволяємо державі мати силу, але питання в тому — як її використовувати. Якщо для насадження певних поглядів (а саме це відбувається при соціалізмі) — то свобода мислення зникає, інновації перестають з’являтись, а економіка — зростати.

Коли ж держава використовує силу для того, щоб захищати людей, у нас залишається свобода, щоб мислити. Тоді ми стаємо креативними, робимо винаходи, рухаємо прогрес уперед.

Отже, щоб досягти процвітання, особистостям потрібно багато думати, а державі — надати їм можливість мислити вільно. Захист має бути єдиною функцією держави, вона не повинна втручатись в економіку й життя людей. Не повинна вказувати вам, що робити у себе вдома, з ким одружуватись, з ким створювати бізнес і який продукт випускати.

Політика та конституція

Я б переписав конституцію США, адже багато чого змінилось за останні 200 років. Ці зміни мають бути спрямовані на збільшення свободи й зменшення повноважень політиків. В ідеалі це має бути професія з чіткими інструкціями щодо того, що можна робити, а що ні.

Інженер не вчить дітей літературі. А політики не мають займатись економікою. Держава має бути повністю відділена від економіки. Централізоване планування не працює — в історії немає жодного позитивного прикладу. Тому державі не потрібні центральний банк та казначейська служба — хіба що аби рахувати надходження від податків.

Проблема в тому, що не можна змінити політику, не змінивши людей. Тому ми завжди маємо політиків, на яких заслуговуємо. Якщо вам не подобаються політики — потрібно міняти себе.

Ці зміни починаються з освіти, а не з написання нових законів. Написати можна все, що завгодно, але якщо люди не віритимуть у цей документ, то його перепишуть ще не раз. У тому-то й полягала сила декларації про незалежність США: люди дійсно вірили в ті ідеї.

З часом ситуація змінювалась. Люди хотіли, щоб держава піклувалась про них, тому уряд збільшувався й перебирав на себе більше повноважень. Якби сьогодні батьки-засновники подивились на США, то жахнулись би: не такими вони замислювали функції держави.

Окрім відділення від держави економіки, я б також відділив від неї релігію. Навіть пішов би ще далі: відділив ідеї від держави. Я думаю, що не повинно бути такого поняття, як державна ідеологія. І, тим паче, вона не повинна насаджуватись дітям у школах.

Освіта та охорона здоров’я — дві найважливіші системи, і тому держава не має їх торкатись. Чи хотіли б ми, щоб держава виготовляла iPhone? Навряд чи — бо розуміємо, що вона зробить це гірше за Apple. А освіта — набагато важливіша за iPhone! Тому краще, щоб вона була повністю приватна, і щоб підприємці й інноватори конкурували між собою, вигадуючи найефективніші навчальні методи й технології.

Так само і з медициною. Я вважаю, що на 100% приватна медицина була б у 100 разів кращою, аніж державна. І набагато інноваційнішою. Адже за соціалізму головне завдання медицини — не винахід нових технологій, а зниження витрат і раціональний розподіл наявних ресурсів.

Також я б відділив державу від науки. Якщо держава береться за наукові дослідження, це, скоріше за все, буде неефективно. Наприклад, я впевнений, що якби космічними технологіями займалась не NASA, а приватні компанії, то вже сьогодні ми б колонізували Марс.