Аналіз другої великої кризи з Кеннетом Рогофом

Економіст та співавтор книги "Цього разу все буде інакше" (This Time Is Different) Кеннет Рогоф (Kenneth Rogoff) розповідає, чому може навчити нас глобальна криза та чому "відновлення" може виявитися не набагато безпечнішим процесом.

Продовження економічної стагнації в Європі та США піднімає нові питання щодо прогнозів відновлення. Основна проблема, з якою нам доведеться зіткнутися, на думку гарвардського економіста Кенета Рогофа — це той факт, що сучасна рецесія багатократно підсилюється фінансовою кризою. А це, в свою чергу, призводить до того, що вона може мати куди більш тривалі і значні наслідки. Аналізуючи 800-річну історію попередніх рецесій, можна зробити висновок, що подібні кризи зазвичай виявляються особливо глибокими.

Кеннет Рогоф (Kenneth Rogoff)

В.: Історичний досвід чітко показує, що після фінансової кризи починається повільне зростання, яке супроводжується стабільно високим рівнем безробіття і високими державними боргами. У середньому минає чотири з половиною роки, поки країни повернуться до початкового рівня ВВП і ще стільки само часу, перш ніж рівень безробіття перестане рости.

На даному етапі ми ще навіть не повернулися до тих показників ВВП, якими вони були до початку кризи. Отже, про закінчення рецесії дуже рано говорити — ми до сих пір перебуваємо в ній. І я сподіваюся, що протягом наступних двох-трьох років справи дійсно покращаться.

З.: Ви проводите межу між "нормальними" рецесіями, та тими, які супроводжуються глибокими фінансовими кризами. Чи багато рецесій були зв'язані з фінансовими кризами?

В.: У світі таких було достатньо. Але для США це перша криза такого масштабу з часів Другої світової війни. На щастя ця криза не виявилася настільки ж нищівною, як велика депресія. Тим не менше ми з Рейнхарт (співавтор книги "Цього разу все буде інакше") вважаємо, що правильна назва нашої рецесії: "Друга Велика Рецесія".

З.: Чи існують способи прискорення виходу з кризи?

В.: Це дуже нелегко, оскільки рецесія, яка супроводжується фінансовою кризою, зазвичай характеризується високим рівнем державного боргу. Велика кількість іпотечних грошей — до 25% — ще не повернуті і при цьому люди стають обережнішими і зовсім не поспішають брати нові кредити. А це, в свою чергу, призводить до зниження рівня споживання та зменшення бізнес-інвестицій.

У 2008-му році політики покладали занадто великі надії на ідею, що можна "перезапустити" економіку одним великим вливанням, а потім просто відійти від справ, спостерігаючи, як приватний сектор відновлюється сам по собі. Зрозуміла річ, що такий підхід не міг спрацювати.

Тому, на жаль, із подібної кризи немає простого виходу. Можливо, найкращим способом справитись з нею було б оголошення списання принаймні частини іпотечних боргів для населення. Це було б хороше вкладення коштів. І хоча це дуже нелегке рішення, за десять років, впевнений, ми так чи інакше будемо змушені списати значну частину подібних боргів.

З.: Чи існують інші важелі, які могли б позитивно вплинути на ситуацію?

В.: Окрім списування боргів нам варто задуматися над довгостроковою структурною реформою. Почати можна зі зміни податкового законодавства і відмови від принципів, за якими борг стає найвигіднішим способом заробітку.

Владі також варто зосередитись на підтримці ринкових інновацій в індексації боргових інструментів.

З.: Наскільки велике значення має розмір банків? Чи можуть вони стати занадто великими?

В.: Я думаю, що розмір сам по собі не має такого вже великого значення. Основна проблема полягає у поведінці банків. Адже всі, навіть маленькі банки, зазвичай поводяться однаково. Тому, якщо ми візьмемо один великий банк і поділимо його на десять маленьких — нічого не зміниться.

З.: Ви говорили про те, що інфляція може стати одним з інструментів відновлення. Чи можете Ви пояснити цю думку?

В.: Сучасну ситуацію неможливо виправити простими рішеннями. Але я дійсно переконаний, що сьогодні нам не варто боятися незначної інфляції, оскільки вона посприяє зниженню відсоткових ставок і дозволить людям легше розплатитися зі своїми боргами. Якщо цього не станеться — до сих пір існує суттєвий ризик, що справи стануть набагато-набагато гіршими. В будь-якому разі не можна допускати подальшого зростання боргу.

З.: А які індикатори, на Вашу думку, могли б стати свідченням, що ми нарешті почали виходити з кризи?

В.: Зростання кількості робочих місць та зменшення рівня безробіття. Насправді рівень безробіття є чи не найбільш показовим індикатором. І до тих пір, поки ми не побачимо, що він стабільно падає, зарано говорити про будь-яке відновлення.

За матеріалами "Understanding the Second Great Contraction: An interview with Kenneth Rogoff", The Mckinsey Quarterly
Скорочений переклад: Ярослав Федорак, MCUa.