Різні грані підприємництва

Останнім часом темі підприємництва приділяють дуже багато уваги. І в сенсі розвитку приватного підприємництва як способу дати свіжий імпульс розвитку світової економіки, і в сенсі заохочення ініціативи співробітників на робочих місцях. Дійсно, працедавці не проти відшукати працівників, які ставляться до їхнього бізнесу як до свого власного, і постійно думають про його розвиток та добробут. Ці самостійні супергерої, які самі себе мотивують, завжди мають безліч ідей і легко вирішують найнеймовірніші завдання, допомагаючи рідній компанії відкривати нові джерела доходів і підтримувати прибутковість уже наявних. Однак тут виникає питання: навіщо таким чудовим і самостійним людям працедавці?

Жоао Перре Віана (Joao Perre Viana), підприємець із більш ніж 15-річним досвідом роботи в дев'яти країнах світу, співвласник компаній Leonardshop та Wine With Spirit і запрошений викладач kmbs, вважає, що корпораціям необхідно вчитися ділитися успіхом з людьми, інакше всі ці обдаровані та винахідливі супергерої втечуть разом зі своїми прекрасними ідеями у власний бізнес. І будуть абсолютно щасливими. А чи буде щасливою компанія, яку покинуть усі найталановитіші працівники?

Жоао Перре Віана (Joao Perre Viana)

Чи можна назвати підприємцем людину, яка вирішила реалізувати свої ідеї, залишаючись при цьому найманим працівником?

Жоао Перре Віана: На це запитання я відповім так. Якщо ви прокидаєтеся о 4.00 від того, що в вашому мозку дозріла ідея, і почуваєтеся зобов'язаним її одразу ж записати, а потім у той же день на роботі думаєте лише про цю ідею і про те, як сильно ви хочете її реалізувати, моя вам порада: зверніть увагу на цей стан — можливо, ви підприємець.

Підприємництво — це щось усередині вас, із чим ви народилися на світ. Можливо, ви поки що про це навіть не підозрюєте, але як тільки у вас з'явиться можливість випробувати цю здібність на практиці, ви будете точно знати, підприємець ви чи ні.

Якщо у вас є ця внутрішня властивість, ви можете використати її або всередині великої компанії, або як приватний підприємець. Процес мислення абсолютно однаковий; відмінність лише в тому, як саме ви його застосовуєте.

Чи достатньо цієї внутрішньої особливості, щоб стати успішним у бізнесі?

Жоао Перре Віана: Одного лише підприємницького духу недостатньо, щоб стати бізнесменом. Кожен із нас сповнений ідей та задумів, але тільки деякі ідеї стають бізнесами.

Кожну ідею потрібно тестувати, дотримуючись чіткого процесу і використовуючи методологію, яка дозволить обрати саме ту, яка стане вашим бізнесом.

Ще буквально кілька років тому всі вірили в те, що аби стати підприємцем, потрібні натхнення, енергія, драйв та чудова ідея. Але зараз ми знаємо, що якщо до цього всього додати процес та методологію тестування ідей, шанси на успіх значно збільшуються.

Про яку методологію йде мова?

Жоао Перре Віана: Процес тестування гіпотез виглядає наступним чином: ви обираєте одну зі своїх ідей, ту, навколо якої плануєте вибудувати бізнес. Формулюєте її у вигляді певної гіпотетичної бізнес-моделі, тестуєте, а потім аналізуєте зворотній зв'язок. Якщо він вас влаштовує, ви продовжуєте роботу над своєю бізнес-ідеєю. Якщо ж він виявився недостатньо хорошим, ви змінюєте гіпотезу і знову її тестуєте. І так по колу, поки результат вас не задовольнить.

Це дуже потужний концепт, оскільки він дозволяє підприємцям-початківцям економити мільйони годин та мільйони грошових одиниць. Тому що перш ніж почати витрачати серйозні суми грошей на створення бізнесу, ви перевіряєте, чи є у вас потенційні клієнти, чи є попит на вашу ідею.

Втім, якщо ви вирішили вийти на якийсь сформований ринок із уже звичним продуктом, цей процес дещо спрощується. Ви можете не будувати гіпотез, а одразу ж створювати продукт, тестувати його і запускати. Але це можливо тільки в тому випадку, коли ви знаєте ринок, знаєте споживача і знаєте, що як мінімум на вашу продуктову категорію є попит — за таких умов ви розумієте, що вам треба робити, як поводитися на ринку.

Але якщо це нова ідея для нових ринків чи нових споживачів, про яких ви нічого не знаєте, ви керуєтеся тільки здогадками. І якщо ви підете таким самим прямим шляхом, спираючись тільки на здогадки, то ризикуєте витратити надто багато часу і грошей, перш ніж зрозумієте, що ваша ідея хороша тільки у вашій уяві, а в реальності абсолютно нецікава ринку. Тому потрібно створювати гіпотези і тестувати їх, і рухатися далі з фактами, а не зі здогадками.

Головне завдання цього процесу — його ще можна назвати процесом знаходження покупців — з'ясувати, чи є клієнти для вашої ідеї, не запускаючи бізнесу. Для початку вам потрібно отримати ствердну відповідь на запитання: чи достатньо у вас фактів для підтвердження існування людей, в яких дійсно є проблема, що може бути вирішена за допомогою вашого продукту/послуги?

Тепер можна переходити до наступного кроку — тестування вашого рішення (продукту/послуги). На цьому етапі потрібно переконатися, що люди згодні з тим, що ваш продукт/послуга дійсно вирішує цю проблему і являє собою саме те, чого вони хочуть. Це робиться переважно за допомогою індивідуальних інтерв'ю. Ви надсилаєте електронні листи своїм друзям і просите переслати їх далі. При цьому ви не витрачаєте гроші. Але інформація, яку ви отримуєте, має величезну цінність — вона допомагає вам зробити важливі коригування вашої послуги чи продукту. По суті, для тестування ви просто використовуєте свої соціальні мережі.

Звичайно, ви можете піти далі. Ви можете, і я вважаю, що ви повинні, розмовляти з незнайомими людьми. Просто запитайте їх, і люди розкажуть вам усе, що потрібно. Люди зазвичай охоче діляться своїми думками, коли ви не намагаєтеся нічого їм продати. Ви просто запитуєте: «Я планую зробити ось це, що ти про це думаєш? Ти купував би такий продукт? Чому? Чи захотів би ти платити певну кількість грошей за такий продукт? Чому? Скільки ти був би готовий за нього заплатити?». Це дуже хороший спосіб вивчити вподобання аудиторії. І він цілком безкоштовний.

Чи замислювались ви колись про те, як багато компаній відмовляються слухати, розробляють продукт, нікого не запитуючи, ставлять його на полиці супермаркетів і дивуються, що його ніхто не купує? Або купують, але не в тих кількостях, на які вони розраховували. Через півроку-рік продукт знімають з продажу, звільняють маркетинг-директора, відмовляються від послуг рекламного агентства — вважаючи, що проблема була в них, а не в продукті. Я бачив таке тисячі разів.

Нові компанії закриваються, не встигнувши відкритись, бо з самого початку не постаралися зрозуміти, чи є для їхнього продукту покупці. Але зараз кожен може протестувати десятки, сотні бізнес-моделей, не створюючи власне компанію. Це дуже важливий етап, завдяки якому кожен талановитий підприємець може уникнути багатьох помилок і стати набагато успішнішим, адже створений в результаті бізнес матиме під собою базу із фактів, а не фантазій.

Легше тестувати гіпотези і реалізовувати бізнес-ідеї, коли ви працюєте у великій компанії чи коли ви — приватний підприємець?

Жоао Перре Віана: Мені здається, що різниці немає. Адже процес практично незмінний. Відрізнятися може тільки процедура затвердження рішення. Всередині корпорації ви використовуєте процес тестування гіпотези, як зазвичай, але потім вам потрібно отримати схвалення керівництва, щоб рухатися далі. А це може бути складно. Коли ви працюєте самостійно, ви — та єдина людина, яка вирішує, продовжувати вам чи ні.

Хоча є ще різниця в ресурсах. В компанії у вас більше нулів у стартовому капіталі, тому ви, ймовірно, можете зробити більше. Коли ви самі по собі, вам потрібно робити більше з меншою кількістю грошей. Адже для підприємця дуже важливо зберегти гроші, не витратити їх раніше, ніж потрібно. А час витрачати настає тільки тоді, коли ви знаєте, що у вашої ідеї, втіленої в певний товар чи послугу, є клієнти.

Розумієте, ідея — це ще не бізнес. Більше шансів досягти успіху має той, хто реалізує ідею першим. На цьому етапі розмір неважливий: дуже маленька компанія може цілком успішно конкурувати з величезною корпорацією. Бо, незважаючи на різницю в ресурсах, які, безсумнівно, важливі, значно важливіше — правильно і швидко пройти через процес пошуку покупців. Якщо ви дієте швидше, якщо ви швидше вчитесь, якщо ви швидше зазнаєте поразки і вносите необхідні корективи, ви досягнете успіху. Наявність великої кількості ресурсів не гарантує того, що ви навчитеся швидше.

Як компаніям мотивувати винахідливих працівників ділитися своїми ідеями та реалізовувати їх усередині компанії, а не йти у власний бізнес?

Жоао Перре Віана: Зараз у всьому світі я спостерігаю одну й ту саму картину: у великих бізнесів немає значної переваги над маленькими компаніями і навіть приватними підприємцями. І це неймовірно, особливо у країнах (і я особливо виділяю Україну), де культура підприємництва поки що не дуже розвинена. Я вважаю, що це справжня революція на ринку. Адже це значить, що кожна людина, у якої є блискуча ідея, використовуючи правильний процес, про який я розповідав, має значно більше шансів досягти успіху, працюючи над ідеєю самостійно, аніж намагаючись реалізувати її всередині корпорації. А це, в свою чергу, означає, що корпораціям треба повністю змінити підхід, якщо вони хочуть отримати ці ідеї, і тим більше — якщо вони хочуть з їхньою допомогою мати додаткові бізнес-можливості.

Компаніям потрібно дуже чітко пояснити партнерам, працівникам, клієнтам — усім сторонам, на чиї ідеї вони претендують, — яка в цьому перевага для них. Думаю, просто просити всіх навколо ділитися ідеями «заради дружби» буде неефективно. Бо якщо у людини буде дійсно хороша ідея — вона покине роботу і відкриє власний бізнес.

Великим корпораціям потрібно не тільки закликати працівників ділитися своїми бізнес-ідеями, але і залучати людей до їхньої реалізації. Можливо, людям треба дати право власності на їхні ідеї, можливо, їх варто винагородити матеріально. Ймовірно, є сенс створити окреме підприємство і дати хороший відсоток від його прибутку автору ідеї. В кожному випадку може бути індивідуальне рішення. Зараз так робить дуже небагато компаній. В дійсності позиція більшості працедавців така: ви мої співробітники, я плачу вам зарплатню, давайте мені свої ідеї. Я не вірю в такий підхід. Я вважаю, що корпораціям потрібно навчитися ділитися успіхом. Це великий виклик.

І все ж існує багато людей, професіоналів у своїй сфері, які є носіями цікавих ідей, але ніколи не будуть організовувати власний бізнес. Хтось просто не хоче бути бізнесменом, комусь заважають різні особистісні бар'єри. Чи можуть компанії якось використовувати потенціал цих людей?

Жоао Перре Віана: Дійсно, не всі були народжені для того, щоб стати підприємцями. Існують дуже обдаровані люди, у яких з'являються прекрасні ідеї, але в них ніколи не буде достатньо волі чи бажання зробити з них бізнес.

Я вірю в те, що найбільший виклик для корпорацій, особливо дуже великих, де працює значна кількість таких людей, — навчитися комбінувати навички і таланти своїх співробітників. Корпорації важливо вміти взяти найкраще від кожної людини. А для цього треба створювати такі умови в компанії, де люди зможуть вільно взаємодіяти один з одним. Тоді обов'язково знайдеться хтось, хто підхопить гарну ідею.

Приблизно так з'явилася на світ одна дуже відома компанія. Була одна людина з блискучими навиками та ідеями, інтроверт, сором'язливий, з особистісними проблемами та страхом говорити. І була інша людина, дуже амбітна, яка побачила ідею і подумала: ми можемо змінити світ. Звичайно ж, ви здогадалися, що я кажу про Стіва Возняка та Стіва Джобса. Все почалося саме з комбінування інженерного таланту однієї людини та підприємницького дару іншої. Я думаю, корпораціям слід взяти цей приклад до уваги.

Найцікавіше те, що дуже часто компанії навіть не уявляють собі тієї цінності, яку приховують в собі їхні працівники, і як багато вони можуть отримати, вивільнивши її.

Як Ви вважаєте, в якому віці люди більш схильні виявити в себе талант підприємця?

Жоао Перре Віана: Я не пов'язував би це з віком, а швидше з моментом, коли у вас є певний досвід, і ви розумієте, що маєте можливість щось віддати світу.

У кожної людини є «валіза». Коли людина народжується, вона починає її наповнювати. І одного дня вона досягає певного моменту в житті — для когось це 30 років, для когось 80, — коли настає розуміння того, що потрібно починати віддавати назад те, що ви отримали. І це відкриває можливості для проектів, які можуть реалізувати тільки люди з певним досвідом. Не кожен бізнес повинен ставати корпорацією. У людей може бути безліч причин створити стартап. Це може бути сімейний бізнес, бізнес, який стане частиною стилю життя чи, навпаки, бізнес, який вони планують швидко розкрутити і продати. Це також можуть бути соціальні стартапи.

Я не бачу жодної різниці між 65-річним і 18-річним підприємцями. Єдина їхня відмінність може полягати у кількості енергії.

Світ зараз зіткнувся з дуже цікавим викликом: люди живуть довше, але компанії не хочуть тримати в себе літніх працівників. Але ми ще поспостерігаємо за тим, як люди, які втратили роботу — були звільнені або вийшли на пенсію — повертаються у світ бізнесу в ролі підприємців. Або ж вони будуть збиратися в групи, щоб переосмислити свій внесок у суспільство на більш високому соціальному рівні, що по суті переростає в соціальне підприємництво. Взагалі-то я вже бачу прояви цього тренду на деяких зрілих ринках.

Мудрі компанії, навпаки, стараються втримати талановитих пенсіонерів. Коли літні співробітники збираються йти на пенсію, вони не відсилають їх додому, а тримають поближче до себе. Ці люди приходять, можливо, раз чи два на тиждень, курують молодих співробітників чи займаються проектами, на які у них раніше ніколи не було часу.

Так, наприклад, робить Procter & Gamble. Вже декілька років компанія по всьому світу працює з талантами старшого покоління. У цих людей так багато знань, що компанія не хоче їх втрачати. Я думаю, з часом таких компаній стане більше. Розумні власники усвідомлять, що це чудова бізнес-можливість.

А в тому, що стосується проявлення таланту підприємця, я думаю, що основна відмінність літніх людей від молодих у тому, наскільки їхнє мислення відкрите для нових ідей. Я думаю, молоді люди більш відкриті. З віком, якщо людина необережна на життєвому шляху, багато дверей навколо неї будуть зачинятися або здаватися зачиненими. Але там, де одні двері зачиняються, обов'язково відчинятимуться інші. Я бачив людей, яких звільнили, і вони не страждали через це, й наступного дня не йшли шукати іншу роботу, а починали думати про нові можливості. Вони дивилися на себе, дивилися на свій вражаючий досвід і думали: «Колись у мене була ідея, зараз я втілю її в життя».

Ідеї приходять звідусіль, навіть від дітей 9-10 років. Я впевнений, якщо поряд з ними опиниться той, хто може належним чином почути і розвинути ідею, вона буде такою ж цінною, як і ідея будь-якого дорослого.