Глобальна торгівля: перезавантаження

Ніколи в історії, ще з часів відкриття Великого шовкового шляху, розвиток глобальної торгівлі не проходив без злетів, падінь та різких поворотів. Як зазначає Нобелівський лауреат, відомий економіст Майкл Спенс (Michael Spence), підйом економік країн, що розвиваються, знов перевертає звичні розклади з ніг на голову. У бесіді з Джеймсом Манійка (James Manyika), директором McKinsey Global Institute, Спенс розповів, чим зумовлені кардинальні зміни у світовій комерції. Ось основні моменти, на яких він зупинився.

Майкл Спенс (Michael Spence)

У чому причина стрімкого зростання?

Темпи зростання країни на рівні 7, 8, 9, 10 відсотків —ніколи раніше такого не було! І рушійним механізмом цього є глобальна економіка, яка забезпечує дві речі. По-перше, величезний ринок, ступень вашого проникнення на який зумовлюватиметься мірою, у якій вам вдасться обійти традиційні правила торгівлі. Це означає: якщо у вас є хоч якась конкурентна перевага, темпи вашого зростання залежатимуть від того, наскільки швидко ви в змозі інвестувати.

По-друге (і це, напевно, ще важливіше), глобальна економіка дає знання, технологію та ноу-хау. Все, що накопичувалося десятиліттями або навіть століттями, дуже швидко потрапляє до країн, що розвиваються. Отже, ці дві речі плюс трохи іноземних інвестицій (які є чимось на кшталт каналу передачі) дозволяє економікам країн зростати темпами, які просто не можуть бути повільнішими.

Таким чином, потік інформації, переміщення якої здійснюється не обов’язково мігрантами, а будь-якими людьми, які переміщуються між цими країнами, помножений на можливість миттєвого доступу до будь-яких цифрових даних, означає різке прискорення передачі знань та технологій. У підсумку це веде до прискорення примноження добробуту країн, що розвиваються.

Вимірювання цінності на глобальному ринку

Звідки походить, скажімо, iPad? Раніше все було зрозуміло. «Він походить з країни X», — сказали б ми. Втім, зараз така відповідь просто ввела б усіх в оману. Напівпровідники виробляються в трьох країнах, збірка робиться зовсім в іншій, а дисплеї продукуються деінде.

Звісно, розробка продукту, брендинг та інші речі, котрі складають добру половину цінності продукту до часу, коли він потрапляє до роздрібних мереж, здійснюються в країні, де розташована компанія. Насправді вкрай непросто розібрати ці ланцюги постачань на «кубики» та збагнути, де саме генерується додана вартість.

Коли я виходжу на вулицю та щось купую, виробник отримує те, що я заплатив, мінус витрати на розробку товару та його доставку мені. Я ж отримую набагато більшу цінність, ніж та, яку фактично оплатив (в економіці це подеколи називають «виграшем споживача»). Якщо частка такого «виграшу» у всіх транзакціях стабільна, жодних проблем не виникає. Але ж для певних типів товарів і послуг «виграш споживача» є неймовірно високим по відношенню до їхньої собівартості! А це означає: ціна цих продуктів дуже сильно занижена.

Наприклад, у країнах, що розвиваються, відбулося майже чудо. Десь 10-12 років тому ми говорили про «цифрову нерівність», що означало: ці країни не мали грошей ані на створення відповідної інфраструктури, ані на придбання комп’ютерів. І ось зараз можна побачити: майже кожний має ці маленькі пристрої, майже кожний має інтернет-доступ. Так сталося, що регулятори забули про регулювання компаній-постачальників мобільних технологій, тому приватний сектор дружно вийшов на «авансцену» та збудував мережі. А потім хтось кинув клич «вперед!» та прискорив цей процес. Зараз же, за дуже невеликі гроші все більше людей по всій планеті отримують доступ до цифрових технологій. Якщо ж подивитися, скільки заплатили такі країни, як Індія, Китай та Бразилія, скажімо, за те, щоб їхні школи отримали доступ до електронних бібліотек, та запитати: «А чи отримали ми свою частку винагороди за це?» відповідь буде однозначною: «ні».

Майбутнє ланцюгів постачань

Ми бачимо, що технологія стає капіталомісткою; причину слід шукати у цифрових проривах, як-от в технології 3D-принтеру, а в широку сенсі — в системах автоматизації, за рахунок яких було знижено кількість праці, потрібної для виробництва продукту. Серед найочевидніших ефектів цього — те, що ланцюг постачань починає орієнтуватися безпосередньо на ринок. Бо вчиняти інакше просто недоцільно з суто економічних міркувань.

І ще, треба сказати про те, що країни, що розвиваються, стають все впливовішими, особливо це стосується Китаю. Зараз ця країна виходить зі свого традиційного «амплуа» — глобального «збирального цеху» з дешевою робочою силою. Хоча цей процес і сповільнюється через наявність у Китаю масштабних та ефективних логістичних систем, з часом «збиральний цех» переміститься в якусь іншу країну.

Отже, підсумок: південь відіграє все вагомішу роль в епопеї під назвою «Глобальна торгівля». Якщо ж запитати, якою є найважливіша передумова успіху країн, що розвиваються, відповідь дає приклад Китаю. Потрібно перейти до категорії країн з середнім рівнем доходу — і при цьому підтримувати стабільно високі темпи зростання.

За матеріалами "The flow of value: An interview with Michael Spence", McKinsey & Company.