Байка. ОЛЕНИЦЯ ТА КАБАН

Автор: Григорій Сковорода

У польських та угорських горах^* Олениця, побачивши домашнього Кабана, стала вітатися:

— Бажаю здоровлячка, пане Кабан. Радію, що вас...

— Пощо ти, негідна простачко, настільки непоштива! — крикнув, набурмосившись, Кабан.— Чому мене звеш Кабаном? Хіба не відаєш, що я вже почесне названий Бараном? На те маю патент і що рід мій походженням із найшляхетніших бобрів, а замість єпанчі я для характеру ношу на публіці здерту з вівці шкуру.

— Ласкаво перепрошую, ваше благородіє,— сказала Олениця,— я не знала! Ми, прості, судимо не за одежею та словами, а за справами. Ви так само, як і раніше, риєте землю і ламаєте тини. Дай вам Боже бути й конем.

Мораль. Годі начудуватись із дурнів, що вельми зневажили і відкинули чистий і безцінний бісер добродійства лише для того, щоб продертися до чину, зовсім не спорідненого собі. Який змій їм нашептав на вухо, що їм'я та одіж змінить їхнє буття, а не чесне життя, гідне чинові? Чи це не достеменні Езопові граки^**, котрі вдягаються в чуже пір'я? Подібне, отак створене, життя нагадує корабля, в якому їхали морем одягнуті по-людському мавпи, а жодна не вміла керувати. Коли хто має освічене око, скільки бачить він ослів, одягнутих у левині шкури! А пощо одягнуті? Для того, щоб повніше жити рабськими своїми вибаганками, турбувати людей і проламуватися крізь паркани цивільних законів. І ніхто з достойних честі за непоштивість не сердиться більше за тих мавп, ослів та кабанів. Є стародавня еллінська приказка: «Мавпа мавпою і в золотім уборі».

Згадує й Соломон про свиню із золотим кільцем у ніздрях (Притч., глава 11, вірш 22)^***. Знаю, що це він каже про тлінних і смертних, у яких загрузло й сховалося кільце вічного царства Божого, а лише кажу, що можна приточити його й до тих, від кого взято воно для особливої просвіти в Біблію. Добросердні й прозірливі люди різними подобами зображали погану душу тих опудал, які живуть і рухаються лише на зло. Є і в Україні приказка: «Далеко свині до коня».

Джерело: Сковорода Г. "Твори". — Веселка, К. — 2002.

^* Тут ідеться про Карпати.
^** Мається на увазі Езопові байка про ворону в чужому пір'ї.
^*** У Соломона про це пишеться так: "Золота сережка в свині на ніздрі — це жінка гарна, позбавлена розуму".