Бережіть голову: як розпізнати та як боротися із кризою у компанії

Автор: Ірена Ульянова
Джерело: K.Fund Media

Зараз існує підвищений запит на розробку нових суперстратегій, вивід компаній з «мінусу», оптимізацію портфеля продуктів тощо. Про що це говорить? Про те, що український бізнес переживає період антикризового менеджменту в його класичному розумінні. Мабуть, низка криз, що проживає Україна з моменту набуття своєї незалежності, все ж зробила свою справу.

Ми пустили кризу до своєї країни. Ми дозволили кризі зайти в наші компанії. Вона живе в наших будинках. Ми носимо кризу, як латентний вірус, у себе в голові. Тому криза в компанії — це завжди відображення того, що відбувається в голові власника. Голови треба берегти.

Перед тим, як боротися із кризою та розробляти відповідні стратегії, потрібно переконатися, а чи є в них сенс. Вашій увазі — чотири ознаки ситуації, коли антикризова програма не допоможе.

1. Існує плутанина у термінології

Висока конкуренція, низька рентабельність, падіння попиту на ринку — це не криза! Це природна еволюція зовнішнього середовища. Не забувайте, що Україна прагне до стандартів Євросоюзу, де низька рентабельність є нормою.

Криза — якщо у компанії немає стратегії дій в даній ситуації. Якщо у вас собівартість вища, ніж у конкурентів (до речі, звідки ви це знаєте?), якщо у вас слабкі конкурентні позиції (самі співробітники не можуть чітко пояснити, чим ваш товар кращий), якщо ви не розумієте, чому споживач відмовляється від вашого продукту (це може бути заслуга конкурентів, а може — зміна типології споживання)

2. «Треба всіх звільнити»

«Винний менеджмент! Вони не вміють працювати — всіх звільнити!» — це точно криза. Тільки не компанії, а її власника. Якщо ви управляючий власник, то відповідальність за негативну ситуацію лежить тільки на вас. І не треба розповідати, що «я їм довіряв, дав усі повноваження». Це ваша компанія!

3. Власник не приймає нових трендів

«Страусяча позиція» — це тренд-2018 серед власників компаній. Тенденції, статистика, потреби ринку, реакція споживача, а іноді і партнерів, говорять про зміну реальності. Але власникам компаній страшно це прийняти, і вони, керуючись минулими уявленнями на ринку, ігнорують всі тренди і йдуть по накатаній.

«Ми дамо їм бій!», — яскравий приклад такого мислення власника невеликої дистриб’юторської компанії, що відчуває фінансові труднощі. Саме так він відреагував на появу великого конкурента з великими інвестиціями. Бій дали. Він виявився останнім для невеликого дистриб’ютора.

4. В компанії немає управлінського обліку

Це болюча точка більшості українських компаній. Для виходу із кризи потрібно, як мінімум, знати структуру собівартості і центри формування витрат. В іншому випадку всі потуги будуть марні.

Пам’ятайте, чи є у компанії криза, чи немає — визначає власник. Ситуації не обов’язково відповідати якимось об’єктивним ознакам, достатньо і суб’єктивних відчуттів. Що робити? Ось типові моделі поведінки бізнесменів у випадкові кризи. На жаль, це зовсім не панацея — єдино вірного алгоритму дій немає. Часто такі очевидні традиційні рішення не призводять до результату.

1. Запросити крутого управлінця

В Україні існує цілий прошарок топ-менеджерів, що кочують з компанії в компанію в ролі кризових фахівців. Добре одягнені, вільно оперують англомовними термінами, мають чудовий послужний список. Іноді такий фахівець дійсно вміє виводити компанію зі складних ситуацій, але частіше прихід такого керівника тільки підсилює кризові явища.

Справа в тому, що з великим професійним досвідом такі фахівці напрацьовують ще один корисний skill — презентувати процеси, видаючи їх за результати.

Зрозуміти, чи допоможе вам даний конкретний експерт в подоланні кризи, можна, на жаль, тільки на практиці. Однак, є просте рішення — власник повинен повернутися в управління. Бути в одній антикризової команді із запрошеним експертом. Працювати з ним, як з проектним менеджером. У цій ситуації і найманий керівник працюватиме ефективніше, і власник швидше зрозуміє, чи правильного фахівця він знайшов.

2. Запросити крутого консультанта

Консультантів запрошують для створення стратегії. Реалізовувати ж планують силами менеджменту компанії. Такий підхід майже ніколи не працює. Консультант «не в матеріалі», пише стратегію для себе. Тому максимум, що ви отримаєте — це гарну презентацію з великою кількістю графіків і схем.

Цей крок ефективний, коли консультанта запрошують в проект на умовах відповідальності за результат, або запрошують модератором для розробки внутрішньої стратегії із залученням менеджменту компанії.

3. Урізати повноваження антикризового спеціаліста

Навіть найефективніший антикризовий керівник самотужки не впорається із кризою компанії. Вас лякають його методи роботи? Але ви уже спробували звичні інструменти. І вони не спрацювали. Інакше би ви не запрошували цього спеціаліста. Краще сконцентруватися на установці короткотермінових завдань та KPI. Перший період оцінки зміни ситуації можна встановлювати вже за три місяці. Криза не дасть вам року.

4. Не розглядати стратегії продажу або ліквідації бізнесу

Продаж або повна ліквідація компанії в Європі завжди є одним із варіантів стратегії виходу з кризи. В Україні ж бізнес хочуть передати дітям. І лише близько 10% підприємців розуміють, що якщо не продати, то і передавати буде нічого.

Емоційне ставлення до стратегії виходу з кризи — річ недозволено дорога. Як би не було шкода створеного, але при розгляді варіантів власник завжди повинен тверезо оцінити, що вигідніше: інвестувати в підйом з ями або продати / ліквідувати компанію.

Про автора:

Ірена Ульянова, викладач Бізнес-школи МІМ, фахівець у галузі стратегії та управління збутом, систем та методів дистрибуції послуг, управління асортиментом в системі категорійного менеджменту.