Чому навіть найкращі компанії інколи роблять відверті дурниці?

Середня тривалість "життя" компанії є найбільшою у США — 40 років (у Європі — 12,5 років). Одного разу Біл Гейтс сказав: "Успіх — це поганий вчитель. Він змушує навіть розумних людей думати, що вони ніколи не можуть помилятися".

Всі компанії починають свій шлях від ідеї. Як правило, початки ці є невеличкими і вбогими, оскільки компанії ще не мають власного капіталу. Якщо ж вони винайдуть чудову продукцію чи сервіс, яких не існувало раніше, то є шанс, що вони не лише виживуть, але й будуть зростати.

Але в майбутньому є ризик зіткнутися з проблемою. У компанії, яка швидко зростає, управління швидко відділяється від інноваційного відділу. Попри те, що управління та інновації є різними вимірами однієї і тієї ж речі, більшість компаній поводиться з ними, як із абсолютно непоєднуваними речами. Проте, коли компанія перестає займатися інноваціями — вона просто гине.

Існують також інші проблеми. Коли компанія набуває певного розміру, менеджери вищої ланки стають фізично відділеними від безпосередніх споживачів. Нещодавнє дослідження проведене Bain & Company виявило, що 80% компаній вважають, що їхні організації представляють сервіс вищого ґатунку. З цим погоджується лише 8% їхніх клієнтів. Можливо, менеджери вищої ланки плутають власний прибуток із задоволеністю споживачів. Відділи продажів та сервісу зазвичай закриті до потреб споживачів. А це означає, що вони закриті для інновацій.

Культура організації також може призвести до провалу. Домінантою культури більшості успішних компаній є консерватизм — засіб уникнення ризику та продовження вдалого курсу. Це дійсно може здаватися логічним кроком, але насправді те, що приносило компанії успіх у минулому, не обов'язково виявиться успішним у майбутньому.

З'являється підвид корпоративної імунної системи, яка протистоїть інноваціям та намагається звільнитися від необхідності адаптуватися до обставин навіть тоді, коли зміни вже очевидні. Нездатність IBM побачити необхідність ноутбуків — це один з прикладів такого групового мислення. Такі організації не здатні довіряти людям ззовні, навіть якщо це їх власні клієнти. Вони також вважають, що їм немає чому навчитися від будь-кого іншого. Такі компанії переконані, що вони є самодостатніми.

Класичною помилкою є прийом на вищі посади лише тих людей, які давно працюють у компанії. Деякі компанії роблять величезну ставку на таланти, вирощені "вдома", тобто всередині компанії. В цьому немає нічого поганого, якщо не переборщити. Все-таки люди ззовні можуть більш об'єктивно оцінити вашу роботу.

Існує також проблема бачення реальності такою, якою вона насправді не є. Для менеджерів вищої ланки є абсолютно звичним деяке "редагування" новин, перш ніж вони потраплять на стіл до ради директорів. Тому ситуація зазвичай видається кращою, ніж вона є насправді. Існує навіть історія про мережу супермаркетів у США, яка спеціально до приїзду керівника найняла додаткову кількість персоналу, щоб зробити вигляд успішності. Важко уявити, як далеко може зайти таке "виправлення" реальності. Можливо, у майбутньому до приїзду керуючої верхівки компанії будуть найматися навіть споживачі, щоб продемонструвати показну успішність.

Іншими словами, поки не буде можливості подивитися на бізнес з усією перспективною, інновації ніколи не стануть дійсним елементом вашої компанії. Проте, можливо, для вас це не така вже й важлива річ. Зрештою, хіба хтось змушує вас залишатися на ринку? Можливо, всі компанії спершу повинні загинути, щоб потім цикл інновацій почався з новою силою.

Ось кілька порад, які допоможуть вашій компанії не загинути молодою:

• завжди заохочуйте себе до нової праці;
• розмірковуйте над тим, як поводяться молоді і щойно народжені компанії на вашому ринку;
• звертайте увагу не лише на розвиток великих компаній, але й на розвиток малих організацій. Вони також можуть приховувати в собі небезпеку;
• пам'ятайте що історія завжди повторюється, рухається циклічно. Спробуйте визначити на якому саме відрізкові історії ви зараз знаходитесь і дійте відповідно.

Ярослав Федорак, за матеріалами Fast Company.