Іцхак Адізес про наближення кризи

Автор: Іцхак Адізес (Ichak Adizes)
Джерело: kmbs

Іцхак Адізес (Ichak Adizes)

Проблему треба шукати в основі капіталізму — ринках капіталу. І в основах ринків капіталу — фондових ринках.

Де-факто, ці ринки відділяють власників від компаній, якими вони нібито володіють. Власники акцій переходять від однієї компанії до іншої з неймовірною швидкістю. Достатньо іншій компанії запропонувати вищі відсотки на інвестиції — акціонери негайно перемістять свої капітали. Їхня поведінка не схожа на поведінку справжніх власників. Вони — спекулянти.

А як щодо ради директорів? Хіба вони не представляють власників? Так, але яким чином? Максимізуючи прибуток, який генерує компанія. Якщо ж генеральний директор приноситиме нижчі прибутки ніж інші компанії в галузі, його швидко замінять. Все дуже просто.

Отже, прибуток, прибуток з вкладеного капіталу, прибуток на акцію — ось що стимулює менеджмент компаній, раду директорів, так званих власників. Крапка.

І поки корпоративний світ застосовує політику «кожен сам за себе» заради індивідуальної вигоди, Планета знищується. Така логіка більше не працює. Світ занадто взаємопов'язаний, а наші ресурси обмежені. Що більше ми споживаємо, то більше планета виснажується.

На мою думку, наші бізнес-школи разом з академічними інституціями є одними з головних винуватців. Вони тренують тисячі, якщо не мільйони бізнес-лідерів по всьому світу. Керуються всі вони одним кредом: майбутнє лежить в руках корпоративних лідерів, які здатні розробляти найкращі бізнес-моделі, орієнтовані на максимізацію прибутків.

Бізнес-школи — це «болота, що розмножують комарів, які розносять смертельно небезпечну малярію».

По-перше, ми повинні змінити бізнес-освіту. Далі, ми маємо змінити нашу економічну теорію, яка спирається виключно на математичні позбавлені цінностей моделі. І нарешті, ми повинні навчати теперішніх і майбутніх бізнес-лідерів бути професіоналами, які розуміють важливість меж. Тих, хто розуміє, що обмеження випливають з цінностей, а не з цифр.

Чого навчають молодих лікарів? Слідувати присязі Геракліта: «Не нашкодь». Лікар також може максимізувати прибуток, призначивши операцію без необхідності. Але «професійний» лікар зосереджуватиметься на здоров'ї пацієнта, а не на прибутку. Це означає, що метою прибутку не повинна бути його максимізація, проте межі цілі не повинні порушуватись.

Прибуток — це межі, а не мета

Професійний лікар не хоче стати банкротом. Проте він повинен фокусуватися на благополуччі пацієнта.

У випадку з бізнес-світом, мета повинна включати, але не обмежуватись прибутком. Так, щоб максимізувати прибуток, перестаньте продавати та просувати нездорову їжу, яка сприяє виникненню хвороб. Перестаньте забруднювати повітря, воду і землю, на якій ми живемо. Реорганізуйте фінансові ринки, які працюють лише заради одного — прибутків з вкладених інвестицій. Замініть фондові ринки на ринки облігацій. Дозвольте людям, які працюють в компанії нею володіти. Запросіть громадських представників, а не лише представників власників, засідати в раді директорів.

Якщо ми хочемо змінити поведінку, то повинні змінити структуру влади організації

Організації нагадують моторні човни. Якщо один двигун дуже сильний, а інший дуже слабкий, скільки б не кричали, що треба робити з палуби, — напрямок руху буде передбачуваним.

Бізнес-організації, орієнтовані на прибуток, наразі занадто сильні. Вони володіють ринками капіталу та школами, де виховують майбутніх лідерів. Вони мають критерії для вимірювання успіху, орієнтовані на максимізацію прибутку. І вони об'єднуються у стратегічні альянси. Використовують найвитонченіші психологічні моделі для промивання мізків клієнтів, щоб ті купували продукти, в яких вони навіть не відчувають потреби.

Проти них виступають соціально свідомі організації, які є розділеними та слабкими. Вони борються між собою за фінансування. Без професійного навчання лідерів та формування альянсів. Без досліджень. Без розвитку. Озброєні лише добрими намірами.

Світ котиться з гори. До катастрофи

Як повноцінні двигуни, що рухають човен планети до катастрофи. До лиха, у порівнянні з яким, економічна катастрофа 1929 р. була блідою тінню. Проблеми, які ми переживаємо сьогодні і які збільшаться у майбутньому, не стосуються лише економіки або суспільства. Вони системні.

Наш світ уже сьогодні, а особливо завтра, занадто складний та взаємопов'язаний. Наприклад, технологічні зміни мають практично миттєві соціальні, культурні та економічні наслідки. Іншими словами, ми живемо в більш складному світі, ніж це було у 1929 р., і наші проблеми вже зараз мають системний характер. Дуже складний і глобальний.

Хто б не був обраним на пост президента США у 2012 р., він матиме більші та гостріші проблеми, ніж обраний у 2008 р. президент. І обраний у 2012 р., бажатиме мати справу з проблемами 2008.

Проблеми стають все масштабнішими, складнішими, більш системними. І хто візьме на себе їх вирішення? Уряд. Хто ще?

Ми прямуємо до нового середньовіччя. Нових феодальних часів, керують якими не монархи або церква, а чиновники та бюрократія.

Уряд не вирішить проблеми. Він буде наголошувати на них. І приховувати, придушуючи права та свободи. Чому? Тому що бюрократія за визначенням є управлінням виродків.

Якщо зараз ми не об'єднаємось у боротьбі з проблемами — таке наше майбутнє.

В світі близько мільярда людей, які підтримують недержавні організації. Лише уявіть, якщо вони всі об'єднаються. Разом будуть слідувати одному плану дій. Щоб досягти цілей, які вони спільно підтримують. Замість того, щоб одна організація захищала китів, інша — дельфінів, а третя — горил… всі разом оберіть одне питання на певний період часу і виграйте вибори, щоб допомогти всім нам.

Делегітимізувати бізнес-школи, які вчать, що метою існування корпорацій є прибуток.

Делегітимізувати теоретичну базу Мілтона Фрідмана, за якою корпорації існують для акціонерів, а прибуток є єдиним критерієм вимірювання їхнього інтересу.

На жаль, цей процес потребує зміни парадигми. Зміни мислення. Значної зміни цінностей.

Парадигма змінюється з настанням кризи. І для зміни більшості парадигм нам потрібні потужні кризи-пробудники.

Вони вже наближаються. Але якщо ми не підготуємось до них, наше рішення може бути гіршим за проблему: некерована бюрократія.

За матеріалами "The Forthcoming Crisis", Adizes Blog.