Чи не варто переглянути наші припущення щодо лідерства?

Дуже часто припущення, якими ми керуємося, непомітно стають чимось на кшталт абсолютної істини. Отже, не дивно, що рамки нашого мислення так само непомітно починають звужуватися. Ставити під сумнів свої основні переконання є базовою потребою людини, — такий беззаперечний висновок зробив, ще коли був студентом, Ерік Макналти (Eric McNulty), нині директор з досліджень ініціативи «National Preparedness Leadership».

Ерік Макналти (Eric McNulty)

Нещодавно я натрапив на статтю, написану більше ніж два десятиліття тому, у якій Майлс Браянт (Miles Bryant), викладач факультету адміністрування освітою університету Небраски в Лінкольні, порівняв припущення стосовно лідерства, що склалися у західному суспільстві, з поглядами корінних американців, які представляють племена Великих рівнин. Браянт та група студентів поставили за мету з’ясувати — як культура формує сприйняття лідерства. І хоча було опитано лише 12 індивідів, Браянт виділив шість характеристик, котрі можуть стати основою перегляду наших припущень щодо лідерства. Ці висновки не претендують на істину в останній інстанції і ніхто не пропонує розглядати їх як керівництво до дії. Скоріше вони спонукають нас глибше зрозуміти зміст лідерства.

1. Як корелюються у вашій свідомості поняття «ієрархія» і «лідерство»? Згідно Браянта, перша відмінність між тим, як сприймають лідерство на заході та в середовищі індіанців з вищезазначених племен, є пов’язання провідництва з ієрархією. Якщо у західній культурі ствердилась думка, що група може ефективно виконувати свої завдання лише тоді, коли її хтось очолюватиме, то для корінних американців поняття «ієрархії» взагалі не існує. Вони вважають значущою будь-яку людину, спроможну щось зробити для спільного успіху групи. «Ніхто ніким не керує у звичний для нас ієрархічний спосіб», — пише Браянт. Варто зазначити, що впродовж останніх десятиріч сприйняття лідерства у західному світі змінюється. Деякі відомі фахівці відстоюють ідею децентралізації лідерства в організації, а такі компанії, як WL Gore та Herman Miller відмовились від традиційної ієрархічної структури, що відкрило шлях до зростання інноваційного потенціалу, а також підвищило рівні мотивації персоналу і вдоволеності клієнтів.

2. Як ви сприймаєте лідера у контексті системи, в якій оперує організація? За Браянтом, друга відмінність полягає у розмежуванні сприйняття обох культур. Для індіанців лідер — це джерело мудрості; для представників західного світу — творець організаційної цінності. Вчений зробив висновок, що корінні американці вміють бачити цінність у всіх речах, які їх оточують, а шляхом до лідерства є вивчення людиною механізмів функціонування навколишнього світу. Тож сутністю провідництва для індіанців є не спроможність якнайкраще використовувати ресурси, придбані за певну ціну, а в першу чергу здатність зрозуміти систему та знайти спосіб перебувати з нею в гармонії.

3. Чи сприяє, на вашу думку, роль лідера як наставника для підлеглих, зміцненню довіри в колективі? Ми звикли вважати, що лідер мусить активно розвивати знання та навички працівників, натомість, як зауважив Браянт, лідери-індіанці свідомо цього не роблять, навіть якщо бачать, що є потреба в їхньому втручанні. Розвиток індивіда вважається його особистою справою і провідник втручається тільки у випадку, якщо його про це просять. Певною мірою це можна пояснити браком ієрархії, але головною причиною є те, що невтручання розглядається як ознака довіри. Лідер довіряє іншим, бо сподівається: людина сама дійде до розуміння того, що їй потрібно. Індивіда спонукає вдосконалюватися культура, а не інші люди.

4. Чи сфокусовані ви більшою мірою як лідер на власному статусі або на досягненні загальних цілей? Корінні американці, з якими розмовляв Браянт, дуже цінують у своїх лідерах скромність. Розпізнати серед індіанців провідників дуже непросто, бо ті воліють нічим не виділятися з-поміж інших. Це нагадує скромність, про яку пише Джім Коллінз (Jim Collins) у книзі «Від хорошого до великого», характеризуючи «лідерів п’ятого рівня». Таким чином, для одних найважливіше — це пригорнути увагу до власної персони, демонструючи свій статус, наприклад, через наявність яхти або приватного літака; для інших — непомітно працювати задля досягнення спільного результату.

5. Якою мірою ваша увага сфокусована на майбутньому, а якою — на теперішньому часі? Браянт пише, що західні лідери намагаються «мінімізувати непевність із допомогою прогнозування майбутніх подій». І, навпаки, лідери корінних американців глибоко поглинуті теперішнім. Часові рамки їхніх дій визначаються природними циклами та відчуттям того, що люди готові взятися за певне завдання. В ході свого всебічного дослідження корпоративних провалів професор Дартмутського коледжу Сідні Фінкельштейн (Sidney Finkelstein) з’ясував, що 100% майбутніх проблем можна було б розпізнати, глибоко вивчаючи актуальний стан речей.

6. Як ви підходите до прийняття рішень? Керівники західних компаній цінуються за рішучість — а ознакою справжнього лідера є його здатність робити складний вибір. Натомість в індіанських племенах рішення приймаються колективно. Люди сідають у коло і кожний може вільно висловити свою думку. Це дає змогу використати сильні сторони та ідеї кожного індивіда, що бере участь у цьому процесі.

За матеріалами "6 Ways to Challenge Your Leadership Assumptions", strategy+business.