Справжні лідери не звільняють людей

Ліз Раян (Liz Ryan), експерт з питань сучасного робочого середовища та колишній учасник рейтингу Fortune 500 HR executive, пояснює, чому справжні лідери (майже) ніколи не звільняють людей.

Ліз Раян (Liz Ryan)

Людей, які заслуговують на звільнення тільки через те, що "неідеально" вписуються у наше уявлення того, яким повинен бути працівник — не існує.

Менеджери, для яких звільнення людей перейшло із категорії "виняткових випадків" в категорію "звичних справ" — слабкі лідери та управлінці. Адже, як відомо, існує два способи керувати людьми — через страх та абсолютний контроль, а також через довіру. Перший спосіб є найшвидшим. І для багатьох він здається очевидним рішенням всіх проблем. Другий спосіб набагато повільніший і вимагає більшої кількості часу. Він вимагає глибокого знання та розуміння кожного співробітника — речей, які його надихають та мотивують.

Дехто з нас не має на це часу. Набагато простіше використовувати метод "батога", ніж заглиблюватися у розкриття суті людей, з якими нам доводиться працювати. Але таке заглиблення є абсолютно необхідним, якщо ми по-справжньому хочемо зрозуміти природу лідерства.

Налагодження стосунків із найбільш проблемними працівниками, пошук шляхів до їх світогляду та мотивації — найскладніша частина роботи хорошого керівника. Але якщо менеджер цього не робитиме — він так і залишиться інструментальним управлінцем і ніколи не досягне статусу справжнього лідера. Коли ми говоримо підлеглому: "Ти звільнений", — то розмова і розвиток лідера на цьому припиняється!

Дуже легко керувати армією, якщо кожен солдат рухається в правильному напрямку і готовий на все заради досягнення спільних цілей. Коли ми керуємо такою "армією", на гребені ейфорії легко забути, що перемога у війні — це заслуга кожного з її учасників. Самовпевнений керівник може приписати успіх власним заслугам і перестати прислухатися до команди. Ми можемо сказати "давайте позбавимося від тих, хто не вірить в успіх нашого наступного проекту" і звільнити людей, які, можливо, були найрозумнішими та мали найширший світогляд. Найгірша помилка керівника — вимагати, щоб всі його підлеглі почали дивитися на світ через його призму.

Застаріле і абсолютно непридатне для сучасного бізнес-середовища правило стверджувало: "Наймайте повільно, звільняйте швидко". На жаль, до сих пір існують керівники, які намагаються керуватися цим абсурдним принципом. Проблема полягає в тому, що в основі даного правила лежить хибне припущення, що у менеджерів є необмежений час на прийняття рішення щодо найму. Насправді ж, найбільш талановиті кандидати ніколи не будуть витрачати свій дорогоцінний час на "вічні" співбесіди. Тому, якщо ви хочете працювати з найкращими — вам доведеться навчитися наймати швидко!

Тож правило сучасного бізнесу звучатиме з точністю до навпаки: "Ми повинні наймати людей досить швидко, при цьому будучи готовими інвестувати куди більше часу на розмови та дискусії в момент, якщо з якихось причин вирішимо розстатися із кандидатом". Люди, які можуть нас чомусь навчити, далеко не завжди виявляються тими людьми, яких би ми хотіли бачити своїми вчителями. Керівники часто з пристрастю захищають власний пріоритет, і намагаються позбавитися від кожного, хто вносить "дискомфорт" у їхнє спокійне життя.

І тільки вони здатні дати відповідь на запитання, ким хочуть бути: "Самозакоханими бюрократами чи справжніми лідерами".

За матеріалами "Real Leaders Don't Fire People", Business Week.
Скорочений переклад: Ярослав Федорак, MCUa.