Як з’являються творчі осяяння

Муки творчості знайомі багатьом. Ми безупинно працюємо — тиснемо, тиснемо на себе, а потрібна ідея так і не приходить... Чому? Манфред Кетс де Вріс (Manfred Kets de Vries), професор INSEAD, визнаний психолог та автор відомих книг¹, звертає нашу увагу на те, що докладаючи величезних зусиль і не даючи собі передиху, ми вбиваємо креативність. «Постійна зайнятість — ось що відділяє вас від моментів "Еврика!"», — зауважує він.

Манфред де Вріс описує, як багато років тому гендиректор одного конгломерату запросив його на нараду керівників, для того аби поспостерігати за динамікою взаємодії групи. Здивувало те, що не було прийнято жодних рішень, хоча різні питання розглядалися дуже детально. Коли ж де Вріс поділився своїм спостереженням із CEO, той відповів, що управлінська команда поставить у цьому крапку наступного дня, бо, як показує досвід, якість рішення набагато краща, коли кожен із топів має можливість із ним «переспати».

Це нагадує відомий епізод, де фігурує Архімед, напевно, найвидатніший вчений античних часів. Він увійшов до історії як людина, що голою бігла вилицями Сіракуз, кричачи «Еврика!» Так мислитель висловив радість щойно зробленого відкриття. А шлях до нього був таким…

Правитель Сіракуз попросив вченого визначити — чи не обманув його ювелір, який, виготовляючи корону із чистого золота, міг підмішати срібла. Завдання виявилися не простим, оскільки спочатку було потрібно точно визначити об’єм предмету, який мав неправильну форму. Архімед довго розмірковував — як розв’язати цю головоломку. Одного разу, коли він сідав у ванну, вода полилася через край. І тут з’явилося осяяння: адже об’єм корони можна визначити, занурюючи її в воду та вимірюючи об’єм витісненої нею води. Все що потрібно було зробити — це опустити злиток золота, який вагою дорівнювався короні, у чан, заповнений до країв водою; а потім замінити злиток на корону. Якби домішок срібла був — вода перелилася би через край, тому що предмет, однаковий із попереднім за вагою, мав більший об’єм.

Основи креативності

Мисленнєві процеси, непов’язані із конкретним завданням (потік розрізнених думок, мріяння, сновидіння), критично важливі тоді, коли відбувається пошук відповіді. Ми знаємо не один випадок, коли творчі рішення (наприклад, наукові відкриття, музичні твори) народжувалися у сні. Так, німецькому хіміку Августу Кекуле (August Kekulé) приснилася змія, що згорнулася в кільце та кусала себе за хвіст. Це дало поштовх відкриттю формули бензолу (бензольного кільця), що стало однією із найважливіших подій в органічній хімії. Пісня Beatles «Yesterday» теж є продуктом сновидіння.

Миті «Еврика!» неможливо запланувати. Більшість із нас витрачають величезну кількість часу та енергії, розмірковуючи над проблемою. Рішення ж з’являється зненацька, невідомо звідки, коли наш розум перебуває десь у далечині. Часто цікаві ідеї народжуються, коли ми знаходимося в транспорті, ванні чи ліжку.

Здебільшого, появі творчого рішення передує інкубаційний період. Відкладаючи на певний час проблему вбік — виносячи її поза межі нашої свідомої думки, ми даємо поштовх процесу творчого мислення. І хоча, як здається, нічого не відбувається, мозок інтенсивно працює «за лаштунками» нашої свідомості.

Як покращити здатність мислити творчо

У сьогоднішньому світі невпинних змін креативність потрібна, як ніколи. Творчість відіграє ключову роль у різних сферах нашого життя — що б це не було: освіта, мистецтво, наука чи бізнес. Причому йдеться не лише про Творчість (з великої літери), з якої народжуються видатні художні твори або наукові прориви; але й про більш прозаїчну творчість — ту, що дає нам осяяння, потрібні для розв’язання «каверзних» проблем, що сповнюють наше повсякдення.

Отже, виходячи з того, що ми знаємо про важливість інкубаційного періоду, що можна зробити, аби покращити процес творчого мислення?

Наприклад, коли керівники «ламають голову», намагаючись знайти вихід зі складної ситуації, їм варто зробити перерву та відволіктися. Важливо, щоб на певний час розум сконцентрувався на чомусь абсолютно не пов’язаному з проблемою, яка розглядається. Це полегшує перебіг інкубаційного процесу.

Підсвідомості потрібно дати достатньо часу на «блукання» — фантазування та асимілювання інформації із різнопланових джерел. Коли ми займаємося тим, що приносить спокій та задоволення, мозок виробляє дофамін — нейротрансмітор, котрий, серед іншого, допомагає активізувати творчий процес. Отже, те, що сприймається як відпочинок та дозвілля, завдяки нашій підсвідомості може стати напрочуд продуктивним періодом.

Немає універсальних підходів до стимулювання креативності

Одним людям потрібно побути на самоті для того, щоб у них з’явилися творчі ідеї, іншим — серед близьких чи друзів. Головне — це зайнятися чимось цілком відмінним від того, на чому зосередився розум. Скажімо, це може бути прогулянка, банальна домашня робота чи якесь улюблене зайняття. Серед яскравих прикладів — Альберт Ейнштейн, який створив деякі із своїх найкращих наукових ідей, коли грав на скрипці.

Аби побачити речі у новому світлі — потрібно вийти за межі звичної діяльності. Проте багатьом дуже складно дозволити собі відволіктися від «справжньої» роботи. Хоча постійна зайнятість — це не ознака професійного успіху, а перепона для вияву творчого мислення. Невпинно працюючи, намагаючись «витиснути» з себе потрібне рішення та компенсуючи брак креативності високою якістю роботи — ми не просто йдемо до внутрішнього спустошення та психологічного виснаження, але й руйнуємо продуктивність.

Звісно, що творчі рішення не з’являються просто так. Спочатку ми мусимо глибоко зануритися в проблему і тільки після цього «відпустити» її, з тим аби ідеї почали «варитися» у підсвідомості. Тож стимулювання творчого потенціалу було і залишається дуже непростою справою. Британський актор та сценарист Джон Кліз (John Cleese) нагадав нам про крихкість творчості, коли сказав:

За матеріалами "Want More Creative Breakthroughs? Slow Down", INSEAD Knowledge.

¹ Серед найбільш відомих книг — «The Leadership Mystique» («Містика лідерства»), «Sex, Money, Happiness, and Death: The Quest for Authenticity» («Секс, гроші, щастя та смерть. В пошуках себе»), «The Leader on the Coach: A Clinical Approach to Changing People and Organizations» («Лідер на канапі. Клінічний підхід до змінювання людей та організацій»).