Управління тривогою

Міра Вайт (Myra White), викладач курсів з управлінської результативності та організаційної поведінки у Гарвардському Університеті, а також автор відомої книги "Дотримуйтесь дороги із жовтої цегли..." (Follow the Yellow Brick Road: A Harvard Psychologist's Guide to Becoming a Superstar), розповідає, чому "тривожність" на робочому місці не завжди є ознакою проблем у компанії, та як утримувати позитивний баланс.

Надмір стурбованості та занепокоєння на робочому місці призводить до скорочення результативності. Саме тому тривожність стала ознакою слабкості і керівники всіма можливими способами намагаються її позбутися. Втім, при правильному підході, схвильованість може виявитися не таким вже й негативним явищем, як ми звикли вважати.

Правильна "кількість" стурбованості може покращити робочу результативність, переконана Міра. Але як тільки рівень стурбованості переходить через певну межу — люди стають абсолютно неефективними. Саме тому менеджери повинні постійно стежити за балансом, тримаючи своїх підлеглих у хорошому тонусі, але при цьому оберігаючи їх від стресу.

Психологічно стурбованість виникла як механізм виживання. Коли прадавня людина чула гарчання тигра у кущах — рівень її тривожності (а отже — й уважності) суттєво підвищувався. Як наслідок, людина уникала сутички з небезпечним звіром і завдяки цьому залишалася живою. У світі, де більше немає небезпеки нападу тигра, цінність стурбованості суттєво зменшилася, але вона продовжує впливати на людей.

Рівень стурбованості швидко зростає, якщо люди відчувають себе в ситуації жертви чи в ситуації, над якою вони не мають контролю. Робоча обстановка — особливо "родючий грунт" для виникнення таких ситуацій. У світі стає все більше та більше компаній, які не обіцяють жодних довгострокових гарантій і в яких людина не може відчувати себе повністю захищеною.

Реорганізації, злиття та зміни стають звичною справою у більшості компаній. Тривожність серед співробітників підвищується ще й через постійні намагання компаній максимально скоротити свій штат, перевантаживши тих, хто "вижив" та доручивши їм куди більше обо'язків, ніж вони фізично здатні виконувати. Все це, у свою чергу, також призводить до накопичення тривожності.

Для того, щоб стежити за рівнем стурбованості персоналу, менеджерам потрібно знати, яким чином співробітники виражають свою тривогу. Стереотип стурбованого працівника — це людина, яка входить взад-вперед по офісі і постійно перебуває у стані напруги. Звісно ж, таке визначення є занадто спрощеним і не здатне допомогти менеджерові визначити рівень напруги серед персоналу.

У стурбованості багато облич. Вона може проявлятися через психологічні, когнітивні, емоційні та моторні ознаки. До психологічних належить пришвидшення серцебиття, підвищення потовиділення, м'язова напруга тощо. До когнітивних (чи так званих ознак пізнання) належить вплив на людську пам'ять та здатність фокусуватися та сприймати певну інформацію. Під впливом напруги люди можуть забувати імена, не можуть сконцентруватися на своїх завданнях та пропускають "повз вуха" всю нову інформацію, яку отримують.

Емоційні ознаки стурбованості як правило бувають найбільш помітними. Людина поводиться нетерпляче, легко запалюється та постійно вступає у суперечки із колегами та навіть друзями.

Від стурбованості не змогли приховатися навіть моторні функції людей. Співробітники випускають речі з рук, у них постійно щось ламається, вони поводяться необережно і т. д. і т. п.

Менеджерам компаній, які зіткнулися із надмірним рівнем тривожності та стурбованості, слід докладати усіх зусиль для її зменшення. Найкращий спосіб зробити це — просто позбавитися від джерел, які провокують схвилювання серед співробітників. Це і навантаження, і реструктуризація, і зміни у компанії.

За матеріалами "Managing workplace anxiety", management-issues.
Скорочений переклад: Ярослав Федорак, MCUa.