«Капіталізм і свобода»: чим цікава книга Мілтона Фрідмана

Джерело: m!nd

Американський економіст і лауреат Нобелівської премії з економіки Мілтон Фрідман (Milton Friedman) у своїй книзі «Капіталізм і свобода» (Capitalism and Freedom) розглядає зв’язок між економічною та політичною свободою, і, зокрема, — чи можливо максимізувати свободу індивіда шляхом зменшення або повного виключення держвтручання в економіку.

Бекграунд. Мілтон Фрідман народився у Брукліні в 1912 році у сім’ї єврейських мігрантів з міста Берегове на Закарпатті (тоді — Береґсас). У 1976 році став лауреатом Нобелівської премії з економіки за роботи зі споживчого аналізу, грошово-кредитної теорії і демонстрації стабілізаційної політики. Він також був одним з найголосніших адвокатів вільного ринку і лібералізму, зменшення державного втручання в економіку.

З одного боку, теорія монетаризму Фрідмана стала основою економічної політики Рональда Рейгана і Маргарет Тетчер. З іншого — погляди Фрідмана настільки радикальні і так далеко відходять від звичного державного патерналізму, що у жодній державі не були втілені у життя повністю. «Капіталізм і свобода» охоплює широке коло тем, і за версією журналу Time входить у сотню найкращих нон-фікшн книжок, написаних англійською мовою з 1923 року.

Сюжет. Головною думкою книги Мілтона Фрідмана є те, що політична і економічна свобода пов’язані. Економічна свобода розглядається як необхідний інструмент для досягнення свободи політичної. Надаючи індивідам кращий та ширший вибір через конкуренцію і вільний ринок, ми також сприяємо більшій економічній та політичній свободі індивіда і суспільства в цілому. Послідовний та безкомпромісний у відстоюванні своїх поглядів, Фрідман ідеалізує індивіда як точку відліку для ліберала, причому індивід є абсолютно економічний — він думає та діє раціонально й логічно начебто у власних інтересах і тільки. Індивід є достатньо розумним, щоб самостійно робити свій вибір без сторонньої допомоги, а його свобода робити помилку така ж священна, як і свобода робити будь-що взагалі.

Проте легко навести багато прикладів нераціональної та ірраціональної поведінки людей у багатьох сферах, не лише економічній. Більш того, у деяких сферах право на помилку визначає і право на життя (наприклад, неправильний вибір лікування чи лікаря за відсутності державного ліцензування, або ж вибір поганої стратегії пенсійних заощаджень при відсутності державної програми соціального забезпечення). Чому саме економічна сфера має стати винятком, таким собі заповідником раціональної поведінки не завжди раціональних індивідів, і який рівень помилки ми можемо толерувати в умовах вільного ринку? Це могло б стати чудовою темою першої дискусії з прихильниками лібералізму.

Патерналізм чи свобода?

Усю економічну діяльність держави за Фрідманом можна оцінити за умовною шкалою «свобода — патерналізм». Свобода передбачає можливість двох рівних агентів/індивідів вільно укладати договір на взаємовигідних умовах щодо економічних операцій. Будь-яке втручання у вигляді державного регулювання цін і мінімальної ставки заробітної платні, імпортних тарифів, обов’язкового соціального забезпечення чи військової повинності у мирний час, будь-яких форм ліцензування чи сертифікації діяльності є обмеженням цієї можливості, проявом патерналізму зі сторони держави і, відповідно, обмеженням свободи. Як прихильник лібералізму у перших розділах Фрідман пропонує максимізувати свободу індивіда шляхом зменшення чи повного виключення державного втручання в економіку. Наступні розділи деталізують цей підхід у різних сферах — податково-бюджетній, освітній, міжнародних монетарних відносин, надання соціального забезпечення, ліцензування для різних сфер включно з медициною.

Дивним чином ці докладні розділи перегукуються з найбільш обговорюваними і нагальними реформами у сучасній Україні — медицини, освіти, податкової сфери, соціального забезпечення незахищених верств населення, і пенсій зокрема. Можна вже побачити реалізацію ідей Фрідмана у одному з принципів медичної реформи «гроші йдуть за пацієнтом», коли субсидії надаються не закладам, а людям, які отримують послуги.

Проте не всі ідеї Фрідмана є настільки очевидними або інтуїтивно зрозумілими. Наприклад, пропозиція відміни ліцензування професійної діяльності (і медичної також) здається перебільшеним спрощенням. В умовах глобалізації ліцензування є шляхом замінити «сарафанне радіо», яке не спрацьовує у масштабах кількамільйонних агломерацій, а онлайн-відгуки і рейтинги непомітно поглинають години та дні, коли треба визначитись одночасно з вибором лікаря, безпечних продуктів харчування і варіантом відпустки. Приватні аналоги ліцензування можуть створити додатковий рівень послуг, який теж треба буде верифікувати на вільному ринку. Тому державне ліцензування виглядає як економія часу для багатьох споживачів. Прізвища, мова, візитівки теж були винайдені як відповідь на ускладнення структури суспільства. Здається досить логічним, що сертифікація може стати наступною ланкою у цьому ряді.

Чи можлива економіка без культури?

Складається враження, що за Фрідманом економіка є певним абсолютом, точною наукою за методами, і природничою — за предметом. Проте економіка є продуктом культури, і треба брати до уваги всі соціо-культурні чинники при аналізі. Наприклад, Фрідман підсумовує, що найменша дискримінація існує в суспільствах з найбільшою свободою конкуренції, тому вільний ринок сприяє зменшенню сегрегації і маргіналізації груп, приводячи для прикладу Америку. Тут автор свідомо чи не свідомо ігнорує соціальний і історичний контекст. Вільний ринок може слугувати описовим засобом для суспільств з найменшою дискримінацією, пояснювати принципи його роботи, у той же час він дає мало важелів та інструментів для трансформації від не-вільного до вільного ринку.

Переконання, що вільний ринок — це чудодійна пігулка, він здатен до саморегулювання для індивідів, що не є ідеально економічними, раціональними, дієздатними і самостійними, має вигляд самовпевнений і наївний. Саме соціальний, культурний та історичний контекст стає підґрунтям до викривлення ринків, їхніх переходів до різних форм і державного втручання — переконання, що ми маємо турбуватись про психічно хворих людей, дітей і людей похилого віку є результатом нашої культури, і це переконання могло б різнитись, якби ми зараз жили в місті-державі Спарті.

Зрештою, навіть уявлення чи визначення «свободи» може відрізнятись у різних культурах. Свобода є дуже заманливим абсолютом, проте вона не може слугувати виправданням будь-яких екстерналій, пов’язаних із реалізацією цієї свободи. Тому є сенс розглядати економіку в більш широкому контексті і оцінювати нашу вигоду по кількох критеріях, найпростішими з яких будуть максимізація свободи та мінімізація негативних екстерналій.

Багато ідей Фрідмана неочікувано були адресовані розвитком технологій: товарний стандарт підважується криптовалютами, освіта — безкоштовними онлайн-курсами, профспілки відходять у забуття з поширенням фрілансу. Деякі його ідеї на даний момент викликають сумніви з огляду на протилежний успішний досвід країн — контроль за квартирною платнею у західноєвропейських містах чи загальна військова повинність у Ізраїлі, Естонії. Тому варто переоцінити ідеї Фрідмана у сучасних реаліях, зрозуміти, яке суспільство є нашою метою, яка цінність є найвищою і як представлені ідеї можуть допомогти нам досягнути бажаного.

Читаючи книжку, постійно хочеться не погоджуватись, дискутувати, розвивати думку глибше, моделювати ситуацію. Мимоволі задумуєшся над природою цієї незгоди — чи то це світоглядні розходження, чи лишень якийсь прихований відголосок радянського минулого. Як би не було, стикатись з настільки контрастним підходом до проблем, які має вирішувати кожна країна для себе самостійно, корисно і пізнавально — як для утвердження у своїй позиції, чи для розширення світогляду. Ширша дискусія і обговорення підходів і позицій, запропонованих Фрідманом на рівні дебатів експертів, студентських проектів, чи просто зацікавленими групами, насправді може привнести у нашу реальність нове дихання у підходах до державних справ, трошки незвичне на цих теренах. Саме таких наукових поглядів не вистачає нам, щоб звільнитись від популізму і ситуативних рішень в ручному режимі.

Вам сподобається, якщо: ви шукаєте різних поглядів і підходів до державної політики і економіки, вам цікаво не погоджуватись, дебатувати і експериментувати.

Вам не сподобається, якщо: якщо: ви — адепт патерналізму, не любите вільні ринки і чекаєте поки вони деградують.

Головна причина прочитати: діагностувати себе на шкалі лібералізм — патерналізм і, можливо, злякатись отриманих результатів.