Цей «прекрасний новий світ»: чи буде у нас робота?
Світ, у якому машини здійснюватимуть активний наступ, забираючи в нас роботу, — реальність, з якою ми стикнемося вже в недалекому майбутньому, — вважає оксфордський економіст Деніель Сасскінд (Daniel Susskind).
Що ви відчуватимете, знаючи, що більше не потрібно працювати? Радість на межі екстазу? Спустошеність? Полегшення? Неспокій? Все разом? Вчені вже давно обговорюють питання — яку функцію виконує робота у формуванні людської ідентичності людини. Так, якщо Зигмунд Фрейд вважав роботу незамінним елементом людського життя; то Адам Сміт бачив у ній джерело виснаження та турбот.
«Робота настільки глибоко вкарбувалася в нашу психіку, що будь-яка спроба уявити світ, у якому роботи буде менше, наражається на супротив, а навіть якщо ми і намагаємося це зробити, то не в змозі сформулювати щось предметне», — пише Деніель Сасскінд у своїй новій книзі «A World without Work: Technology, Automation, and How We Should Respond» («Світ без роботи: технологія та автоматизація — як ми маємо реагувати?»).
В основі «A World without Work» лежать три тези:
- автоматизація приведе до того, що роботи не вистачатиме для всіх;
- якщо питання структурного технологічного безробіття ігноруватиметься, у нашому і так вже несправедливому світі суттєво поглибиться нерівність;
- щоб забезпечити нормальне функціонування суспільства, уряди мають кардинально переосмислити підходи до політики у сфері праці.
Хоча працівники регулярно піддавалися паніці, боячись, що їх замінять машини, зараз загроза є реальною, як ніколи, — стверджує Сасскінд. Адже темпи наступу штучного інтелекту інколи жахають. У підтвердження цього автор наводить приклад роботизації двох ігор: шахів та го.
Упродовж десятиріч вчені марно намагалися знайти шлях до відтворення людського мислення та поведінку, але певні зрушення відбулися лише наприкінці 1980-тих. А у 1997-му створений IBM комп’ютер Deep Blue обіграв чинного чемпіона світу Гаррі Каспарова. І це був «великий перелом». Машина не мислила, як її суперник, але могла прорахувати набагато більше наступних ходів, ніж він. У 2016-му робот, відомий як AlphaGo, обіграв Лі Седоля (Lee Sedol), найкращого у світі гравця в го — частково за рахунок ходів, які суперечили тому, що у сприйнятті людей вважається мудрістю. Через рік з’явилася програма наступного покоління AlphaGo Zero, яка не отримала жодної інформації, крім правил гри. Через три тижні, зігравши мільйони ігор проти себе, програма перевершила AlphaGo (вона не вчилася на партіях, зіграних людьми, як це робили її попередні версії). Отже, за кілька років машини навчилися не просто конкурувати з людьми, але й показали свою непереможність у поєдинках з кращими із найкращих.
У книзі наводиться чимало фактів, які підтверджують зазначене вище. Вже зараз машина може за три хвилини підготувати документи, над якими висококваліфікований фінансовий юрист працює біля трьох годин. Алгоритми здатні написати музику, яку любителі класики-непрофесіонали не завжди можуть відрізнити від творів Баха. Тож, як вважає автор, на нас неминуче чекає структурне технологічне безробіття. Машини настільки перевершують людину у виконанні багатьох завдань, що кількість робочих місць зменшиться на порядки. Це процес відбуватиметься з різною швидкістю залежно від структури економіки і типу продуктів та послуг. Так, протягом останніх 150 років завдяки технологіям обсяг валової сільськогосподарської продукції Великої Британії збільшився майже в п’ять разів, а кількість людей, зайнятих у цій сфері різко скоротилася.
Очевидно, що зі зростанням ефективності створюватиметься новий попит, але це генеруватиме більше роботи для машин, а не для людей, — стверджує автор. Згідно дослідження, проведеного в США десять років тому, результатом впровадження одного нового робота на 1 тис. працівників, є вилучення з економіки 5,6 робіт та зменшення рівня зарплат.
Також Сасскінд пророкує, що у світі без роботи значно поглибиться нерівність. Із роботизацією багатьох завдань, вартість людського капіталу наближатиметься до нуля. При цьому прибутки, генеровані в процесі діяльності, яку виконують роботи, отримуватимуть акціонери нечисленних споріднених компаній. Тобто індустрія автоматизації — це ігрове поле для невеликої кількості великих гравців, на якому практично не має місця для менших компаній. Освоювання теренів штучного інтелекту вимагає колосальної кількості даних і величезної обчислювальної потужності і тому стартапи швидко «проковтуються» гігантами. З середини 2007-го до середини 2017-го року Alphabet, Amazon, Apple, Facebook та Microsoft витратили $131 млрд на придбання 435 фірм.
Як же фунціонуватиме суспільство, де все багатство належить вузькому колу людей? Відповіддю може стати зростання ролі держави у розподілі багатства. Зрештою, ринок ніколи не розподіляв багатство справедливо. Автор нагадує нам, що рушієм двох найбільш масштабних зменшень нерівності стали пандемія чуми у XIV-му сторіччі та дві світові війни у XХ-му.
Сасскінд пропонує підвищувати податки для тих, хто утримує зиск від свого капіталу та розподіляти доходи серед решти населення. А для того, аби забезпечити справедливість такого розподілу, він пропонує ввести загальний базовий дохід, який можна буде отримати за умови виконання певних корисних для суспільства робіт. Політична, художня, культурна, освітня діяльність, домашня робота, робота з догляду — все це може розглядатися як варіанти.
Також держава має виконувати інші функції. Серед іншого, йдеться про інвестування надлишку доходів у відповідні фонди та запровадження законів, що полегшать перехід до реалій світу, де бракуватиме роботи (зокрема, це скорочення робочого дня та підвищення зарплат).
Деніель Сасскінд не врахував деяких макротрендів, які розгортаються паралельно із автоматизацією. В першу чергу, це різке скорочення чисельності працездатності населення у більшій частині Північної Америки, Європі та Азії і стрімке зростання деяких ринків, що розвиваються (наприклад, Нігерії). Не згадується в книзі і про те, що ставлення до імміграції та вартість праці іноземних робітників стануть вирішальними чинниками, що визначатимуть швидкість темпів автоматизації. Але автор абсолютно правий у тому, що вже зараз ми маємо готуватися до життя в реальності, що кардинально відрізнятиметься від звичного для нас світу.
За матеріалами strategy+business.
|
