Як емоції на роботі сприяють і заважають нашому успіху

Джерело: Blog.kniga.biz.ua

Емоції впливають на здоров’я, якість життя і, не в останню чергу, роботу. Проте професіоналізм традиційно поєднують не з емоційністю, а радше її відсутністю. Тоді як справжній професіонал — холодний, раціональний, невразливий лідер. За спростування цього упередження взялись директорка з контенту в Humu Ліз Фосслін (Liz Fosslien) та експертка з розвитку Моллі Вест Даффі (Mollie West Duffy) в книзі «Емоції на роботі. Як вони сприяють нашій успішності» (No Hard Feelings: The Secret Power of Embracing Emotions at Work). На власному досвіді авторки впевнились, що емоції на роботі проявляються не тільки під час звільнень, співбесід та перемовин щодо зарплатні. Успіх в буденності — ухваленні рішень, мотивації, лідерстві — залежить від почуттів не менше. Наші емоції будуть завжди, бажаємо ми того чи ні. Як навчитись жити з ними у злагоді?

4 причини відсутності мотивації на роботі

Лише 15% людей відчувають зацікавленість на роботі. А ті, хто до них не належить, мусять кожен день знаходити переконливі аргументи вставати з ліжка. І навколо всі немов змовились гасити найменші іскри натхнення: бос не в настрої, нудні наради, безглузді завдання. Звільнення — занадто радикально, незручно і робота загалом подобається. Що робити? Перш за все, знайти головного крадія натхнення. Авторки книги виділяють чотири причини відсутності мотивації на роботі.

Відсутність автономії. Іноді ми навіть не усвідомлюємо, що брак свободи тягне нас на дно. Walmart знизили плинність кадрів, коли почали пропонувати працівникам гнучкіші графіки. А Best Buy запровадили програму ROWE (Results-Only Work Environment), що передбачала відсутність покарань за запізнення та робочих графіків. У результаті кількість звільнень зменшилась, а моральний дух і продуктивність зросли. На жаль, ROWE — виняток, а не буденність. Частіше ж зустрічаються керівники, що люблять все контролювати.

Відсутність сенсу. Навіть найулюбленіша робота іноді буває нестерпною. Та все значно покращується, варто лише згадати про користь, яку ви приносите людям. Науковиця Емі Резнескі (Amy Wrzesniewski) з Єльского університету називає це джоб-крафтингом:

Робота не дає викликів і нічому не вчить. Світовий економічний форум пророкує, що понад половина нинішніх дітей опанують професії, яких на сьогодні ще немає. Нові навички допоможуть не тільки отримати підвищення, але й зробити робочі будні менш нудними. Ваш вік не має значення — мозок здатний навчатись у будь-коли. Дослідження показують, що сприймаючи талант як щось фіксоване, ми частіше здаємось після перших помилок і втрачаємо мотивацію. Тоді як ставлення до таланту, як до того, що можна розвивати, підвищує наснагу.

Складнощі в колективі. Люди, які мають друзів на роботі, вважають її більш приємною і менше стресують. Через схильність часто змінювати робоче місце, ми не силимось вибудовувати дружні зв’язки з колегами — і даремно. Є три типи друзів, що будуть найбільш ефективними на роботі. Повірник зможе поспівчувати під час вашого провалу, або відверто висловити думку, коли вам це потрібно. Натхненник — людина, якою ви б і самі хотіли бути, мотивує на нові досягнення. І ворогодруг — колега-конкурент, якому ви заздрите. Зазвичай заздрість вважають негативним почуттям, та насправді вона дає нам зрозуміти власні потреби. А здорова конкуренція спонукатиме стати краще.

Почуття, що допомагають (чи заважають) рішенням

Під час ухвалення рішень ми схильні сприймати раціональний аналіз як щось об’єктивне, а інтуїцію — упереджене. Причина такої недовіри в тому, що ми не знаємо як розшифрувати власні почуття. Вчені довели, що інтуїція — не містичні сигнали з Всесвіту, а наш власний досвід. Проте довіряти їй без жодних сумнівів може бути небезпечним. Тому, щоб правильно встановити пріоритети в ухваленні рішень, треба розділити емоції на доречні і недоречні. На щастя, психологи зробили це за нас.

Доречні емоції безпосередньо пов’язані з нашим вибором. Якщо ви розмірковуєте чи просити підвищення і вас переповнює жаль від думки, що не наважитесь, то це доречна емоція. Доречні емоції — наш внутрішній орієнтир в ухваленні рішень. Що це за емоції:

• Передчуття — енергійність як реакція на один із варіантів. Запитайте себе чому він викликає у вас стільки емоцій. І, навпаки, прислухайтесь до жалю, який виникає при обдумуванні одного з варіантів. Часто жаль — індикатор того, що треба уникати.

• Тривога — це страх ще більшого страху. Вона виникає від потреби контролювати навколишній світ, щоб реальність була знайомою й безпечною. Тривога, на відміну від жаху, належить до страхів, що тягнуться тижнями й місяцями. Запитайте себе що саме ви намагаєтесь контролювати. Коуч для директорів Джастін Мілано (Justin Milano) розробив п’ять запитань, які допоможуть перетворити тривогу на дію:
  1. Що таке тривога?
  2. Де в тілі ви її відчуваєте?
  3. Яке бажання вона відображає? Яке бажання приховане за цією тривогою?
  4. Розкривши це бажання, ви спробуєте його виконати?
  5. Якщо так, то якими будуть ваші креативні кроки?

Недоречні емоції не відносяться безпосередньо до нашого вибору, але можуть на нього вплинути. Затори, головний біль, чи навіть сумна музика — начебто дрібниці, але відчуття від них можуть завадити правильним рішенням. Найкращий спосіб не дати цьому статись — відкласти вибір, поки стан не покращиться. До недоречних емоцій належать такі:

• Емоційне збудження — надмірний захват робить нас задатно оптимістичними й імпульсивними. Збуджені люди схильні до упереджень і задумуються не так глибоко, як могли б. Як і з тривогою, з емоційним збудженням можна впоратись через дихальні вправи і прогулянку.

• Гнів — ще одна емоція, що робить нас імпульсивними. Ми обираємо ризиковані варіанти, не слухаємо порад, а іноді й мстимось. І знову відповідь як втихомирити гнів проста — дихайте глибоко та повільно.

Вразливість — це нове лідерство

Командирське і диктаторське лідерство добігає свого кінця. Стиль чутливого керівництва має фінансові переваги та заощаджує наші емоції. Дослідження показують, що ми краще реагуємо на співчутливих керівників: добріші до колег і більше стараємось. Для лідерів же бути емоційними означає тримати постійний баланс. Занадто відкриєшся — перестають поважати, не будеш виявляти жодних емоцій — серед підлеглих зростає ворожість. Дослідники також виявили, що розповідь особистих історій, які показують слабкість, може підірвати авторитет лідера. Вихід знаходиться у вибірковій вразливості.

Реалістичний оптимізм — це стратегія вразливого лідера. Він виражається простою формулою «емоції+шлях вперед». Ліз Фосслін і Моллі Вест Даффі радять як втілювати вибіркову вразливість до підлеглих.

• Розібратись зі своїми емоціями. Не тільки вміти помічати і розуміти їх, але й контролювати. Зауваження, кинуте мимохідь і тимчасовий поганий настрій менеджера можуть зіпсувати комусь день. Запальні менеджери ображать, деморалізують і стають основною причиною звільнень.

• Дбати про себе. Менеджери мають бути сконцентрованими і мультизадачними одночасно. Це доволі складно для нашого мозку й сильно втомлює. Виділяйте хоча б годину на відпочинок, коли ніхто не зможе вас потурбувати. Шукайте підтримки серед інших вразливих лідерів.

• Не засмучуватись, коли підлеглі йдуть. Вони можуть стати цінними контактами, або навіть повернутись згодом. Колишні працівники — джерело нових клієнтів і відгуків.

Змішування почуттів і роботи не обов’язково закінчиться катастрофою. Дослідники виявили, що емоційний інтелект точніше передбачає успіх на роботі, ніж IQ. Емоції завжди були, є й будуть в нашому житті. Тому єдине, як можна порозумітись з ними — навчитись їх контролювати. «Емоції на роботі» — це посібник, що допоможе вам припинити пригнічувати емоції, ваші власні і ваших підлеглих. Бо, як кажуть психологи, немає поганих і хороших емоцій — усі вони лише маяки, що вказують нам шлях.