Стратегія і тактика лідерства: польова інструкція

Джерело: Kyivstar Business HUB

Якщо ви лідер — вам нема на кого перекладати провину. Ви повинні ухвалювати правильні рішення, формувати взаємини, доносити інформацію так, щоб вона була зрозумілою для усіх, контролювати своє его та емоції, уміти абстрагуватися, навчати членів своєї команди, вселяти в людей гордість, брати на себе відповідальність. Усе це — елементи надскладного явища, яке ми називаємо лідерством. У книзі «Leadership Strategy and Tactics: Field Manual» («Стратегія і тактика лідерства: польова інструкція») Джоко Віллінк (Jocko Willink) розповідає про їх застосування на практиці.

• Бестселер The New York Times
• Бестселер USA Today
• Книга стала міжнародним бестселером одразу після виходу
• Рекомендовано Києво-Могилянською бізнес-школою

Джоко Віллінк відкрив у собі лідерські якості ще у юному віці. Не вражаючи ані у спорті, ані у навчанні, хлопчик не виділявся серед однолітків нічим, окрім завзятості — ніколи не кидав розпочате на півдорозі.

Головні уроки лідерства автор отримав під час служби у військах спецпризначення ВМС США (SEAL), а першим з них стало усвідомлення важливості уміння відсторонитися від хаосу, що запанував, та розібратися у тому, що відбувається насправді.

Щойно Віллінк вступив до лав «морських котиків», його захопила тактика. Він намагався глибше розібратися у тактичних рішеннях, які вивчали на заняттях, аналізуючи накази командирів, намагався зрозуміти, чому вони робили саме такий тактичний вибір. Незабаром Віллінк відчув, що у тактиці він є досить сильним.

Якось взвод відпрацьовував украй непросте та небезпечне завдання із «зачищення» нафтової платформи, що знаходилась у відкритому морі. Таке тренування проводилося не одноразово, і взвод почував себе досить упевнено до моменту, поки не опинився у зоні розташування бурової установки. Це був справжній лабіринт із механізмів та обладнання, що мав чимало укриттів, де могли причаїтися солдати супротивника.

Упевненість поступилася місцем розгубленості. Бійці стояли, завмерши, пліч-о-пліч, спрямувавши дула гвинтівок у потенційні точки, де міг ховатися ворог. «Я стояв, як і усі, очима скануючи майданчик у пошуках цілі, очікуючи наказу, яким повинен бути наступний крок», — згадує автор.

Однак хвилини спливали, а наказу не було. Відчуваючи непереборне прагнення діяти, Віллінк ледве стримував себе. Очікування тривало — і знову мовчання… Отут він не витримав, відійшов на півкроку назад і тоді зміг чітко зрозуміти, що увага всіх, включно з офіцерами, була зосереджена на пошуку потенційних цілей, водночас ніхто не бачив загальної картини того, що відбувається. Охопивши поглядом усю палубу й оцінивши перешкоди, Віллінк чіткіше, ніж будь-хто із найдосвідченіших товаришів по службі, зрозумів, яким повинен бути шлях до рішення. Тоді, зібравшись із духом, він крикнув: «Триматися лівої сторони, рухатися праворуч». На його величезний подив, команда передалася по рядах, операція продовжилася, і нарешті палуба була «зачищена».

Відтоді стратегія відсторонення стала основою його лідерського стилю. Вона допомагала йому не загрузнути в деталях, побачити загальну картину ситуації та, завдяки цьому, стати відомим генієм тактики.

Як навчитися відстороненню? От що рекомендує зробити Віллінк:

• головне — усвідомлювати, що відбувається. Уважно стежте за собою та тим, що коїться навколо. Поставте собі мету — ніколи не заглиблюватися у дрібні деталі. Контролюючи себе, ви з меншою ймовірністю потрапите у «пастку» тунельного зору;

• стежте за подихом, голосом та рухами. Вам стало важче дихати? Ви підвищили голос? Стиснули зуби? Стиснули долоні у кулаки? Усе це свідчить про сильну емоційну реакцію. Якщо таке відбувається, або якщо ви бачите, що панує хаос, зробіть крок назад (фізично). Підніміть підборіддя — поле вашого зору розшириться, і ви мимоволі почнете роздивлятися на всі боки. Таке фізичне відсторонення від ситуації є спусковим гачком для відсторонення ментального;

• зробіть глибокий вдих і видих. Повільно подивіться ліворуч, потім праворуч і знову ліворуч. Це стане ще одним сигналом, який тіло надсилає мозку, — сигналом про розслаблення. Роздивіться навколо, «перетравіть» те, що бачите, звільніться від емоцій та оцініть ситуацію максимально неупереджено;

• іноді трапляється, що відсторонення набуває крайньої форми, і тоді ви можете втратити зв’язок з тим, що відбувається. У такому випадку слід зробити крок уперед — так ви ментально підійдете до проблеми ближче.

П’ять основних думок:

1. Одне з головних умінь лідера — здатність абстрагуватися від деталей поточної ситуації та побачити загальну картину. Але водночас не втратити зв’язок із ситуацією.

2. Основа ефективного лідерства у будь-якій сфері — правила ведення бою: забезпечити прикриття та просуватися; спрощувати; визначити пріоритети та виконувати; децентралізувати командування.

3. Лідером може стати майже кожен. Для цього необхідно багато працювати над своїми слабкими сторонами, а також розуміти, які риси повноцінно розвинути у собі неможливо, і підбирати команду, що вас доповнює. Відсутність скромності — єдина перешкода, через яку неможливо стати лідером.

4. Нездатність або небажання лідера казати правду може створити вкрай важкі наслідки для бізнесу. Витік однаково відбудеться, і тоді поповзуть плітки, які можуть виявитися гіршими за реальність. Але найнеприємнішим буде те, що лідер втратить довіру команди.

5. Лідер повинен уміти визначати, що рухає людиною, яка претендує на підвищення, — кар’єрні амбіції або прагнення сприяти успіху команди. Йому потрібно вміти розбудовувати скромність у надміру самовпевнених підлеглих і допомагати набути впевненості у собі занадто скромним.

Варто замислитися:

• Наскільки децентралізоване «командування» у вашій компанії?
• Як викорінити зайве суперництво між структурами?
• У якій частині компанії люди зазнають найсильнішого стресу? І чому?

Варто зробити:

• Розширити повноваження фахівців, де це можливо.
• Проаналізувати, наскільки ефективно відбувається взаємодія між командами, підрозділами та керівниками.
• Провести тренінг для менеджерів, члени команд яких зазнають сильного стресу.