Скажіть, чим ви ризикуєте, і я скажу, хто ви

Що потрібно, аби якомога впевненіше почувати себе на теренах ризику та непевності? Цьому питанню присвячена книга Мішель Вакер (Michele Wucker) «You Are What You Risk: The New Art and Science of Navigating an Uncertain World» («Скажіть мені, чим ви ризикуєте, і я скажу, хто ви: мистецтво та наука лавірування у сповненому непевностей світі»).

Коли коронавірус, з’явившись мовби нізвідки, почав поширюватися світом, змінюючи все — від наших повсякденних укладів до основ глобальної економіки, дехто назвав його «чорним лебедем» — рідкісною, практично непрогнозованою подією, яка несе у собі дуже серйозні наслідки. Проте багато хто, включно з автором терміну Нассімом Талебом (Nassim Taleb), із цим не погодився; оскільки епідемія була цілком прогнозованою і фахівці у сфері охорони здоров’я роками говорили про ймовірність її виникнення. COVID-19 радше є «сірим носорогом». Ця метафора, яку запропонувала Мішель Вакер (Michele Wucker) у своєму однойменному бестселері «The Gray Rhino», описує високоймовірні події, які, здебільшого, ігноруються, і тому матеріалізуються у своїй найгіршій версії, хоча могли би дати нам шанс перетворити загрозу на можливість.

У своїй новій книзі Вукер просувається далі, показуючи що питання ризику є поєднанням особистого і глобального. Хоча небезпека споконвічно була органічною частиною людського життя, зараз з’являється дедалі більше ризиків, які ми створюємо власноруч. Тому побудоване нами суспільство німецький соціолог Ульріх Бек (Ulrich Beck) назвав «суспільством ризику». Це означає, що сфера дії ризику не обмежується нашим повсякденним життям або життям громад, міст та країн, де ми перебуваємо — він є повсюдним. А щоб навчитися вигравати у протистоянні з ризиком, ми маємо глибше зрозуміти його сутність та природу.

Ось п’ять головних тез цієї книги, які раніше виклала Вукер у своєму виступі на TED.

1. Ставлення до ризику — елемент вашої ДНК

Те, чим ви готові ризикувати, якнайкрасномовніше свідчить про ваші пріоритети, мету та цінности, а також відбиває ваші особистісні якості. Деякі чинники, які впливають на наші рішення щодо ризику, носять тимчасовий характер і є набагато потужнішим, ніж здається. Зокрема, це — хто ще знаходиться в кімнаті та що ви їли; наприклад, гостра їжа підвищує ймовірність того, що через кілька годин ви будете готові прийняти ризиковніші рішення. Аналогічний ефект має низька температура повітря.

2. Емпатія в контексті ризику

Спробуйте зрозуміти, як сприймають ризик ті, хто вас оточують. Наприклад, за скільки часу до вильоту ви прибуваєте в аеропорт? Люди, які приїжджають за декілька хвилин до завершення реєстрації, не обов’язково люблять ризикувати більше, ніж ті, хто прибувають заздалегідь. Просто вони інакше ставляться до ризику. Скажімо, якщо ви подорожуєте з колегами, то зрозумівши такі особливості одне одного, зможете уникнути непотрібних суперечок і непорозумінь.

Емпатія як розуміння ставлення інших до ризику означає: ми не робимо припущень; замість цього — вислуховуємо, що вони відчувають, напряму стикаючись із ризиком; які вибори є для них більш комфортними, а які менш. І використовуємо такі знання на практиці.

3. Екосистема ризику

Екосистема ризику — це культурне, соціальне та політичне середовище, котре впливає на те, як окремі індивіди та організації реагують на ризик. Ми почули дуже різні (як більш, так і менш обґрунтовані) пояснення, чому одні країни адекватно відреагували на пандемією, а інші ні. Але справжню причину слід шукати в тому, як люди та суспільства сприймають ризик та чому це відбувається саме так. Чи діє в державі ефективна система соціального захисту? Хто несе відповідальність за погані рішення? Як визначається ступінь прийнятності ризику? Як оцінюються потенційні наслідки цього чи іншого ризику?

Сильна екосистема ризику однаково важлива і для організацій. Чи культивується в структурі конформізм або, навпаки, стимулюється креативність та інноваційність? Чи стимули, які застосовуються в компанії, підштовхують людей до вчинення ризикових кроків, які можуть принести вигоди у короткотерміновій перспективі та завдати шкоди у довгостроковій?

4. Відмова від виразу «несхильність до ризику»

Часто ми плутаємо поняття «усвідомлення ризику» і «несхильність до ризику». Так, несхильний до ризику інвестор із двох інвестицій з однаковою потенційною дохідністю вибере ту, яка несе у собі менший ризик. Але які наслідки це може мати — він із більшою ймовірністю виграє або програє від цього? Дуже часто несхильність до ризику сприймається у негативному значенні — як надмірна обережність. Тому набагато краще оцінювати рішення щодо ризику на предмет відповідності контексту, в якому вони приймаються.

5. Потрібно більше уваги приділяти нашому реагуванню на небезпеки

Після глобальної фінансової кризи компанії почали розробляти «карти актуальних ризиків», намагаючись ідентифікувати усі потенційні ризики. Але при цьому не приділялося достатньо уваги питанню — як на них реагувати. Концепція розуміння ризику та оптимізації стосунків із ним є тим, що кожний індивід може легко адаптувати до свого життя. Інкорпорувавши такий елемент, як усвідомлення ризику, до рішень, які приймаєте, ви можете навчитися уникати небезпечних помилок і водночас відчувати себе комфортніше, освоюючи можливості, рух у бік яких раніше міг би здаватися небезпечним. Також ви можете сформувати групу колег, які би «вимірювали температуру» ризиків, на які йдете — як активних (велика інвестиція), так і пасивних (наприклад, уникнення «білих носорогів», які ви добре бачите, але чомусь не намагаєтесь обійти).

За матеріалами Porchlight.