Великий куш: олігархи та клептократи в глобальному суспільстві
Навіщо читати книжку «Moneyland»
Джерело: Mind.ua
Бекграунд. Книжка Олівера Булло (Oliver Bullough) «Грошокрай: чому злодії та шахраї керують світом і як це змінити» (Moneyland: Why Thieves And Crooks Now Rule The World And How To Take It Back) спонукала аналітиків із британського інституту міжнародних відносин Chatham House підготувати доповідь «Проблема клептократії у Великій Британії. Як обслуговування пострадянських еліт послаблює верховенство закону».
Провідні експерти, які готують рекомендації для британського уряду, у своїй класифікації пострадянських мільярдерів назвали Ріната Ахметова та Дмитра Фірташа «олігархами, що підривають внутрішні державні інститути», не чекаючи на появу офіційного реєстру в Україні. Також автори дослідження описують методи, які використовують вихідці з колишнього СРСР, щоб відмити свою репутацію та інтегруватися в західне суспільство — це інвестиції у британські активи, нерухомість і благодійність.
«Розквіт Лондона як центру фінансових і професійних послуг збігся з розпадом СРСР і підйомом пострадянських клептократій у 1990-ті, коли вони стали основними постачальниками клієнтів для британських сервісних фірм та інвесторами в британські активи… Велика Британія ігнорувала корупційні ризики з боку транснаціональної клептократії, що підриває внутрішні державні інституції. Тому уряд має переглянути свій підхід до режиму інвестицій і створити вороже середовище для корумпованих еліт як із країн колишнього СРСР, так і з усього світу», — йдеться в доповіді Chatham House.
Сюжет. Книжка Олівера Булло про корупцію та олігархів охоплює широку географію, що вкотре підтверджує глобальний характер проблеми. Тут зібрано безліч сюжетів зі Швейцарії та США, Великобританії та Німеччини, країн Африки та Росії, Азербайджану та Карибських островів, Казахстану та Кіпру.
Але особливий інтерес для нас, звичайно ж, становлять історії, пов’язані з Україною. А вони привертають увагу з перших сторінок книжки.
Свою резонансну оповідь Булло починає з розповіді про особисті враження від Києва та Межигір’я, де він опинився під час Революції гідності 2014 року.
«Президентський палац Віктора Януковича став символом жадібності керівників країни… Це був храм несмаку, собор кітчу, утілення надміру… Проте Україна, мабуть, єдина країна на землі, яка після багаторічного обкрадання сп’янілим від жадоби негідником виставила прилюдно плоди ницого смаку та його посіпак у вигляді об’єктів захопливого концептуального мистецтва», — пише Булло.
Він також розповідає про те, як за часів президентства Віктора Януковича в Україні та Дональда Трампа — у США перепліталися інтереси політичної еліти Києва, Москви та Америки, яку обслуговував адвокат Пол Манафорт, засуджений 2019 року в справі про шахрайство.
«Згідно з вичерпним аналізом у документі витрат, Манафорт полюбляв розкіш не менше за Януковича. Він потратив 934 350 доларів США на старовинні килими; 849 215 доларів — на одяг… Але найбільше грошей витратив на нерухомість. Квартира в Нью-Йорку обійшлася йому в 1,5 мільйона доларів, дім у Вірджинії коштував майже 1,9 мільйона доларів. Усе це гроші від українського уряду», — зазначає британський журналіст.
Окремий розділ він присвятив махінаціям чиновників в українській системі охорони здоров’я, корупції при закупівлі ліків і медичного обладнання, а також у Національному інституті раку. Цей розділ Олівер Булло написав за допомогою активістів із київського Центру протидії корупції.
Вам сподобається, якщо: ви хочете розуміти політичні та соціальні процеси, що відбуваються в сучасному світі, а може, навіть бути їхнім учасником та лідером змін. Книжка написана живою та яскравою мовою, тому легко читатиметься не лише професійними юристами та правоохоронцями.
Вам не сподобається, якщо: «внутрішня еміграція» — ваш стиль життя, ви принципово ігноруєте політику й суспільні процеси, постійно перебуваєте в пошуку своєї «внутрішньої Монголії» і волієте жити «за умовчанням».
Головна причина прочитати: книжка Булло — чудова ілюстрація відомої тези про те, що в міру просування за ієрархічною системою державної служби та громадської ієрархії доволі часто шанс опинитися у в’язниці не знижується, а зростає. Причому це характерно для еліти в будь-якій країні світу, яка відмовляється враховувати суспільні інтереси та чинить опір змінам.
«Історія — це цвинтар аристократів», — сказав із цього приводу італійський соціолог Вільфредо Парето. Він також стверджував, що революції відбуваються та змінюються політичні режими в країнах тоді, коли стара еліта відмовляється поступатися місцем новій, опираючись природним змінам.
|
