«Intentional Leadership»: велика вісімка якостей для ефективного лідерства
Контекст лідерства змінився. Він став складнішим, а цінності, на які потрібно звертати увагу, змістилися. Те, що ми колись не помічали, тепер потребує нашої уваги та дій. Здебільшого це вимагає від нас більш цілеспрямованого ставлення до взаємовідносин.
Роуз Паттен (Rose Patten) у своїй книзі «Intentional Leadership: The Big 8 Capabilities Setting Leaders Apart» («Навмисне лідерство: велика вісімка якостей для ефективного лідерства») говорить про це так:
«Увага до лідерства змістилася у бік того, як люди поводяться у складних і мінливих обставинах. Інноваційні моделі, діджиталізація, технології — все це важливо. Але набагато важливіше те, як лідери ведуть за собою інших людей».
Хороше лідерство виникає тоді, коли хтось навмисно здійснює позитивний вплив — через емпатію, натхнення чи мудрість. Хоча деякі люди роблять це природно, більшість із нас — якщо ми маємо бажання — можуть навчитися цьому і продовжувати робити це краще.
Ми маємо почати з нашого мислення; воно має наслідки. Саме тут ми починаємо покращувати свій вплив і дієвість. Паттен визначає чотири поширені переконання, які перешкоджають нашому успіху як лідера:
- Лідерство непідвладне часу: ставши великим лідером, ви завжди будете ним.
- «М’які» навички покращаться, просто дайте їм час.
- Висока продуктивність дорівнює високому потенціалу для лідерства.
- Наставники важливі здебільшого для нижчих рівнів лідерства.
Якщо ці хибні переконання є частиною нашого мислення, то ми не будемо робити кроків, необхідних для того, щоб відповідати нашому лідерському середовищу оновленими якостями, які від нас вимагаються. Вони можуть стати сліпими плямами — невисловленими переконаннями, які керують нашою поведінкою, і в яких на свідомому рівні ми ніколи не зізнаємося. Отже, існує потреба дослідити себе, щоб побачити, де наша поведінка не збігається з тим, що ми говоримо про те, у що віримо.
Лідери залежать від власного індивідуального рівня самосвідомості, отриманого в результаті самоаналізу та зворотного зв’язку від інших, і керуються ним. Це дає їм змогу здійснювати свідомі, навмисні дії для перевірки та коригування свого мислення.
Big 8, або «Велика вісімка»
Якості «Великої вісімки» були створені для того, щоб задовольнити потреби мінливого лідерського середовища та протистояти хибним переконанням, які можуть закрастися в наше мислення. Здорова самосвідомість є обов’язковою умовою для всіх Big 8. Це не остаточний перелік бажаних рис, а дороговказ до самоаналізу та цілеспрямованого оновлення для контексту лідерства, з яким ми стикаємося сьогодні.
«Велика вісімка» не охоплює всі навички, якими повинні володіти лідери. Швидше, вона пропонує рішення для лідерів, які допоможуть їм стати більш ефективними та збалансованими у своєму лідерському процесі.
1. Особиста адаптивність
Адаптивність — це здатність, яка має найбільше значення. «Адаптивність, відкритість і оновлення перетинаються, одне веде до іншого. Відкритість уможливлює адаптивність; із нею можлива надія на оновлення». Це означає бути тим, хто навчається впродовж усього життя. Адаптивність вимагає прийняття різноманітних поглядів і готовності відчувати дискомфорт.
2. Стратегічна гнучкість
У середовищі, що постійно змінюється, стратегії недовговічні. Успіх залежить від відданості справі та нашої здатності бути адаптивними і креативними. Це питання мислення. Чи можемо ми пристосуватися до «реальності, що стратегії мають термін придатності, незалежно від того, наскільки успішними вони були в минулому»? Лідеру потрібне мислення, яке Паттен характеризує трьома «А»: Appraising constantly (постійно оцінювати), Adjusting courageously (сміливо коригувати) та Acting urgently (діяти невідкладно). «Лідеру потрібна стратегічна гнучкість, яка починається з особистої адаптивності та накладається на критичне мислення».
3. Самооновлення
Здатність до навчання — відкриття того, чого ви не знаєте. Зарозумілість призводить до жалю. Паттен розмірковує:
«З мого власного лідерського досвіду, навчання відбувається на помилках і визнанні того, що я не знаю всіх відповідей. Мені дуже допомогло те, що я стала відкритою і здатною до навчання, а також — що мене оточували великі проникливі люди, в тому числі наставники. Потреба в пізнанні та постійна допитливість також живлять здатність до навчання. Незалежно від того, чи походить вона від вродженої допитливості, чи від навмисного прагнення — і те, і інше вітається і впливає на те, щоб стати кращим лідером».
4. Твердість характеру
«Характер не є жертвою обставин, він виживає всупереч їм». Характер — це робити правильні речі, незважаючи на обставини. Паттен пропонує п’ять критеріїв, якими повинні керуватися лідери: дотримуватися свого слова (чесність), шукати причини в собі (відповідальність), не боятися ризикувати (сміливість), відпускати помилки інших (прощення) і ставити себе на місце інших (емпатія).
5. Емпатія
Цілком природно, що емпатія допомагає вам налагоджувати зв’язок з іншими. Не тільки розуміти інших, але й розуміти свій вплив на них — ставити себе на їхнє місце. Це дозволяє вам адаптувати свою поведінку до ситуації.
6. Контекстна комунікація
Лідери мають пояснювати не лише «що», але й «чому» — тобто контекст. «Спілкування без чому, без мети, а лише зі що не працює з сучасними працівниками. Комунікація чому — це більше, ніж вираз поваги, вона породжує довіру». Лідери повинні вийти за межі аналітичного мислення, щоб враховувати емоції та розуміти душевний стан інших, розпізнаючи упередженість мислення.
7. Натхненна колаборація
Паттен називає це натхненною колаборацією, оскільки вона уможливлює і заохочує «інакомислення, з кінцевою метою досягнення кращого результату. Гармонійна група однодумців стає ехо-камерою згоди. Лідер, який не допускає різноманітних думок та ідей для покращення, буде працювати неоптимально». Колаборація означає вміння добре слухати, розуміти мотивацію та деперсоналізувати ідеї.
8. Розвивати інших лідерів, а не лише послідовників
«Зміна способу керівництва з командно-адміністративного на комунікаційний і колаборативний означає, що лідери мають більше уваги приділяти розширенню повноважень і розподіленому лідерству на робочому місці». Розвиток лідерів — це не лише питання часу та досвіду. Це більше, ніж просто навчання технічним навичкам. Рекомендується підхід до розвитку 70-20-10: 70% — це навчання в режимі реального часу, 20% — наставництво, а 10% — ресурси аудиторного типу.
За матеріалами Leading Blog
|
