Ми думаємо
We-Think
Книга британця Чарльза Лідбітера (Charles Leadbeater) "Ми думаємо" (We-Think) обіцяє стати справжнім проривом у галузі інновацій. Вона піддає сумніву традиційну ієрархічну структуру сучасних компаній та виводить на перше місце масове співробітництво, уможливлене сучасними інтернет-технологіями.
У книзі розказано, яким чином можуть об'єднатися аматори та експерти у різних сферах, щоб створювати продукти та надавати сервіс ще більш ефективно. Але головне — що вони не будуть вимагати винагороди у звичному розумінні цього слова. Вже сьогодні ми можемо спостерігати, як безкоштовність заволодіває Інтернетом. Волонтери не лише створюють видатні продукти — але й отримують від цього справжнє задоволення. Можна сказати, що вони більш щасливі, ніж люди, які живуть на зарплатню.
"Наша успішність все менше залежатиме від того, чим ми володіємо та що споживаємо, і все більше від того, що ми знаємо і чим можемо поділитися з іншими", — стверджує автор книги.
Утопічність цієї ідеї може викликати цинічні заперечення з боку недоброзичливців. Наприклад, хоч Вікіпедія і вважається успішною он-лайн енциклопедією, яка на голову перевершила будь-які інші спроби створити подібну працю, чому ж в такому разі не виникло подібних звершень у інших галузях: бізнесі, політиці, освіті, охороні здоров'я тощо.
Дехто ставить під сумнів навіть центральне твердження книги, що співробітництво завжди краще, ніж конкуренція. Прихильники такої точки зору наголошують, що саме конкуренція може стати потужним мотиваційним фактором для креативних та інноваційних зрушень у компанії. Люди працюють тому, що хочуть бути кращими, ніж інші, а не тому, що хочуть бути такими, як всі. Саме тому конкуренція має таку велику силу.
Втім, Чарльз Лідбітер показує себе цілком адекватною людиною, визнаючи, що ідеї, описані у його книзі, не завжди виявляються найкращим підходом. Він цілком визнає всі небезпеки свого підходу, починаючи від загроз приватності і закінчуючи створенням небезпечних вірусів.
Його висновок — що майбутнє бізнесу полягає в ідеальному балансі між традиційними організаційними підходами та масовим співробітництвом, яке відкриває перед компаніями нові потужні можливості. Адже споживачі часто хочуть брати участь у створенні продуктів. Але при цьому вони хочуть залишатися споживачами, а не перетворюватись на підлеглих!
Ярослав Федорак, за матеріалами Economist.com.
|
