Переосмислення «американської мрії» в умовах глобальної кризи

"Пуританський дар" звертається до того, що автори називають "управлінською культурою Америки, яка була встановлена ще ранніми колонізаторами". Ці колонізатори мріяли створити Боже царство на землі у Новій Англії у XVII-му столітті. Як бізнесменам, їм також було потрібне повернення інвестицій. І вони не бачили жодного конфлікту між цими двома поняттями. Прибуток для них був частиною плану.

"Пуританський дар" — це рідкісний талант створювати та керувати організаціями, які виконують у суспільстві корисну роль. Як відзначають автори, пізніше саме це було причиною створення федеральної політичної культури, яка дала змогу 13-ти колоніям на окраїні цивілізованого світу перетворитися на велику силу. Ця управлінська культура була успішно перейнята Японією під час військової окупації у Другій світовій війні, і це перетворило бідну країну, яка не має власних природніх ресурсів, на другу найбагатшу країну у світі.

Саме це було "даром" Сполучених Штатів всьому світові приблизно до 1970-их років, коли концепція "прибутків-та-витрат" у обліку стала переважати над іншими підходами. Саме тоді фокус управлінців переключився із власне лідерства на гроші, як міру успішності і те, що справді має значення для людини та для організації. Зростання важливості такого показника, як вартість акцій, що стала головним критерієм оцінки бізнесу, призвела до знищення цінності. Адже компанії працювали тепер не для того, щоб принести цінність, а для того, щоб підвищити вартість акцій.

"Пуританський дар" — найкраща бізнес-книга цього року. Це частково історія американського бізнесу, але водночас — це "крик" про потребу зміни сучасного "збоченого" підходу до управління. Це нагадування про те, що саме зробило Америкою великою.

Ярослав Федорак, за матеріалами strategy+business.