Проти богів. Видатна історія ризику

Автор: Максим Синявський

Ризик є дуже поширеним і загальновживаним словом у нашому повсякденному житті, але чи однаково глибоко ми усвідомлюємо його значення та вплив? Що ми маємо на увазі, коли говоримо про ризик та ризиковість? Яким є наше ставлення до ризику? Де саме він ховається і що ми про нього знаємо? Яким є його обличчя для кожного з нас?

У книзі, написаній простою мовою, представлено велику кількість цікавих історичних фактів, які охоплюють тисячолітню історію людства, і розповідають про еволюцію Людини та еволюцію поняття "ризик". У ній окреслено нові горизонти та представлено уявлення про можливі способи управління непередбачуваністю нашого життя.

Отже, з чого розпочинались пошуки людства на шляху до сучасного ризик-менеджменту та якими вони були в процесі еволюції? Виявляється, що основною передумовою виникнення поняття "ризик" стала зміна світогляду як способу розуміння світу, природи і місця людини у Всесвіті, що супроводжувалося розвитком цивілізації та науки.

Бернстайн вказує, що перед тим, як наука змогла ввести поняття "ризик" до культури людства, мала відбутись зміна у відношенні не до теперішнього, а до майбутнього. Автор також говорить про те, що до епохи Ренесансу люди сприймали майбутнє як щось мало відмінне від випадковості або як результат невпорядкованих змін. Більшість рішень приймалися інстинктивно. В умовах, коли залежність від зовнішнього світу зводить інтереси людей до задоволення основних функцій виживання (народженню дітей, вирощуванню хліба, мисливству, рибальству та будівництву житла), мало що лишається під контролем людини, тому вона просто нездатна обговорювати умови, за яких могла б з'явитися можливість впливати на наслідки рішень.

Поширення в західному світі християнського вчення, в якому воля єдиного Бога стала провідником у майбутнє, призвело до суттєвого переосмислення світогляду: майбутнє життя на землі лишалось тайною, але тепер воно зумовлювалося силою, вплив та принципи якої були зрозумілими. За умови, коли уявлення про майбутнє стало предметом моралі та віри, воно хоч і перестало здаватися таким непередбачуваним, проте, тим не менш, не дозволяло будувати будь-які математичні прогнози. Отже, у нашому розумінні, ризик має бути поняттям вимірюваним, а його мова — то мова математики та цифр.

Якою є наукова сторона еволюції поняття ризику? У книзі Бернстайна доволі детально й захопливо описана історія розвитку математики та числення, а, за висловлюванням самого автора, без цифр не було б ні шансів, ні ймовірностей. Без шансів і ймовірностей тому, хто йде на ризик, лишається лише сподіватися на Бога або долю. Без цифр ризик — просто зухвалість.

Отже, другою передумовою формування поняття "ризик" став розвиток науки та прийняття й використання індо-арабської системи числення, у якій з'явилось поняття нуля, яке розширило межі пізнання та прогресу.

Проте самого переходу до арабської системи числення було недостатньо. Для переходу європейців до систематичного ймовірнісного підходу до майбутнього, яке передбачало можливість прогнозування та в деякій мірі контролю над ним, потрібно було прийти до розуміння та відмови від впевненості, що люди є іграшкою у руках долі, а їхнє майбутнє є наперед визначеним.

Так, людству знадобилася не одна тисяча років для усвідомлення та прийняття на всіх рівнях суспільства того факту, що багато у нашому житті залежить саме від Людини, що вона є відповідальною за власні вчинки, вона може й зобов'язана будувати та змінювати своє майбутнє. Сама ідея управління ризиком з'явилася у момент, коли Людина усвідомила свободу вибору та відповідальність за його наслідки.

Але ж усім відомо, що неможливо управляти тим, що неможливо виміряти. Так, за часів Ренесансу і Реформації, які характеризувалися бурхливим розвитком математичної думки, почали виникати думки щодо квантифікації ризику. І почалися вони з гри. Як виявилося, гра — ідеальна лабораторія для проведення експериментів з квантифікації ризику, і перші роботи з теорії ймовірності були написані саме за результатами експериментів із грою в кості та карти. У цей період і сформувалося розуміння подвійної природи ймовірності: з одного боку, це погляд у майбутнє, а з іншого — тлумачення минулого.

До вирішення проблем теорії ймовірності та ризику було прикуто увагу найбільш освічених та талановитих вчених математиків, що дало змогу розробити досить ефективний математичний апарат, створити досить цікаві теорії і наблизити людство до розуміння відповідей на виклики невідомого майбутнього. У процесі розвитку самої теорії ризику виникли питання, які стосувалися безпосередньо Людини, її усвідомлення поняття ризику, і того, як вона реагує на нього в реальному житті. Як виникає баланс між об'єктивними даними та вольовими якостями? Виявилося, що поняття ризику у великій є мірі доволі суб'єктивним, і для кожного з нас воно індивідуальне.

Автор також наближає нас до розуміння поняття корисності, яке займає центральне місце в усіх побудовах теорії прийняття рішень та готовності до ризику. Адже корисність, як і ризик, є поняттям суб'єктивним та індивідуальним, що ще раз вказує на необхідність враховувати природу Людини при аналізі ризиків та побудові моделей прийняття рішень. Книга є досить захопливою і з практичної точки зору, адже вона значно поглиблює розуміння принципів управління ризиком та прийняття рішень в умовах невизначеності.

Так, вивчаючи теорію сходження до середнього, яка дуже широко застосовується при прийнятті рішень щодо інвестування на фінансових ринках, автор приходить висновку, що в довгостроковій перспективі невизначеність дохідності акцій є меншою, ніж в короткостроковій. Наступним висновком є спостереження, згідно з яким в ситуації, коли інвестори занадто жваво реагують на нову інформацію, забуваючи при цьому про довгострокові тенденції, механізм сходження до середнього перетворює середніх «переможців» на «тих, хто програв», і навпаки. З деякою впевненістю можна стверджувати, що спочатку ринок занадто сильно реагує на короткострокові новини, а потім реагує занадто слабо в очікуванні нових короткострокових новин протилежного характеру — що створює можливості для отримання прибутку. Сходження до середнього виключає інший хід подій: якщо переможці завжди будуть перемагати, а ті, хто програв, завжди знаходитимуться у програші, наша економіка перетвориться на невелику кількість гігантських монополій, а малі компанії практично зникнуть.

Далі пропоную звернути увагу на запропоновану Бернстайном до розгляду теорію нормального розподілу, яка є головною в більшості сучасних систем управління ризиком. В її основі — припущення, що результати спостережень, далекі від середнього значення, є менш ймовірними, ніж ті, які знаходяться ближче до середнього. Наступною характеристикою нормального розподілу є припущення, що 99,7% результатів спостережень знаходяться у межах трьох стандартних відхилень від середнього значення, яке дозволяє значно підвищити ефективність застосування нормального розподілу на практиці. Теорія нормального розподілу є основою всього страхового бізнесу. Вона також знайшла широке застосування в інвестуванні на фінансових ринках.

Найбільше зацікавлення у мене викликала теорія Гарі Марковіца щодо диверсифікації інвестиції та побудови так званого "ефективного портфеля", який мінімізує "небажаний параметр" — мінливість — та одночасно максимізує "цільовий (бажаний) параметр" — доходність. Хоча доходність такого портфеля буде дорівнювати середньому значенню доходності інвестицій, які входять до його складу, проте мінливість його доходності буде меншою, ніж середнє значення мінливості доходності інвестицій, які входять до його складу.

Значна частина книги, яка для мене виявилася найбільш захопливою, присвячена психології процесу прийняття рішень. Як було визначено раніше, саме поняття «ризику» є суб'єктивним та індивідуальним. Останні дослідження в психології прийняття рішень виявили, що люди є значно більш ірраціональними при прийнятті рішень, ніж вважалося раніше, а відхилення від встановлених норм раціональної поведінки є систематичними.

Психологи стверджують, що оцінка ймовірності залежить не від самої події, а від опису події. Люди є більш чутливими до негативних, ніж позитивних стимулів; вони надають перевагу невизначеній ймовірності в ситуаціях, в яких відчувають свою компетентність і вважають за краще відому ймовірність в ситуаціях, в яких відчувають себе некомпетентними. У таких випадках надлишкова інформація може стати перешкодою та порушити логіку рішень. Пригадаймо життєві ситуації з власного досвіду — чи не спостерігали ми це у своєму власному житті, у житті наших друзів та знайомих? Як ми приймаємо рішення та як сприймаємо їхні наслідки? Якими шляхами намагаємося позбутися невизначеності та створити для себе комфортні умови?

Як зазвичай буває, тільки-но виникає потреба, на ринку з'являється товар. І ризик не став винятком. На думку Бернстайна, в угодах з похідними товаром існує власне сама невизначеність — невизначеність цін на сировину, процентні ставки, валютні курси і навіть погодні умови. Обсяги торгівлі похідними цінними паперами значно перевищили обсяги торгівлі реальними товарами, але чи став світ більш передбачуваним? Автор також висловлює думку, що у сучасному світі високої мінливості цін на базові активи, на які опираються ринки похідних цінних паперів (коли на карту поставлено більше, ніж процвітання окремих організацій), недостатній контроль за розмірами і диверсифікацією є неприйнятним.

Історія еволюції поняття "ризику" та управління ризиком була б неповною без висвітлення останніх тенденцій у цій галузі (теорія хаосу, генетичні алгоритми та нейронні мережі), з розвитком яких ми можемо очікувати на нові відкриття у методах управління ризиком. Бернстайн достатньо глибоко розуміється на цих питаннях, проте його стиль робити складні речі досить простими для розуміння, дозволяє сформувати враження та зрозуміти зміст навіть таких непростих речей.

Для кожного читача, напевно, вже існує якесь чітке розуміння ризику, способів його вимірювання, шкали, методів управління та власних ноу-хау. Я з радістю рекомендую ознайомитися з книгою Пітера Бернстайна "Проти богів. Видатна історія ризику" як книгою, яка пов'язує наше далеке минуле з невідомим майбутнім, як книгою, яка спонукає замислитися над теперішнім та дає можливість збагатитися не лише у науковому, але й в духовному ключі. Як і кожна захоплива й глибокозмістовна література, робота Пітера Бернстайна дає нам глибший погляд та більше відповідей на питання, які нас цікавлять, змушуючи ставити нові запитання, підтримувати, стимулювати наше прагнення до неперервного процесу пізнання. Читайте насолоджуючись!

Про автора:

Максим Синявський, начальник фінансового відділу зерноторгівельної компанії "Олсідз Україна", учасник програми Master of Banking and Finance [MBF], kmbs.