Економіка особистості: Як наша особистість формує нашу роботу, зарплату і добробут
Identity Economics: How Our Identities Shape Our Work, Wages, and Well-Being
Традиційно економісти мали одновимірний підхід до людської поведінки. Їм здавалося, що поведінка взагалі не має значення до тих пір, поки економічні прогнози збувалися. Втім, останнім часом все більше економістів починають сходитися на думці, що мікроекономіка повинна пояснювати, чому відбуваються ті чи інші події і яким чином на них вплинув у тому числі і поведінковий фактор.
Двоє економістів, Джордж Акерлоф (George Akerlof) та Рейчел Крентон (Rachel Kranton), почали створювати таке бачення у своїй книзі "Економіка особистості: Як наша особистість формує нашу роботу, зарплату і добробут" (Identity Economics: How Our Identities Shape Our Work, Wages, and Well-Being). Саме в ній вони вперше наголосили, що людська поведінка повинна досліджуватися економістами.
Попри часткове використання специфічного економічного жаргону, "Економіка особистості" — чудова ілюстрація ролі особистості в прийнятті рішень індивідами. Автори демонструють, яким чином соціальний контекст впливає на ті чи інші рішення, які приймаються людьми. Змініть контекст — і ви зміните поведінку людей. Інакше кажучи — наша поведінка значною мірою детермінована тим, як ми позиціонуємо себе в суспільстві.
Акерлоф та Крентон досліджують, як особистість впливає на економічні результати, включаючи расові відмінності, організації, освітню результативність та кар'єрний відбір. Заглиблюючись у кожну тему, вони спершу показують недоліки класичної теорії, а потім демонструють переваги "теорії особистості", якщо використати її в тій чи іншій ситуації.
Наприклад, більшість сучасних економічних теорій, які стосуються освіти, сприймають студентів-підлітків як осіб, які приймають раціональні рішення та аналізують всі переваги та недоліки отримання вищої освіти. Втім, цей підхід не може пояснити, чому ж рівень освіти у США за останні кілька десятиліть суттєво погіршився. Але якщо подивитися на ситуацію через призму особистості — тоді стає очевидно, що демократизація освіти дала змогу студентам самостійно створювати свій розклад, що призвело до колапсу стандартів. Замість того, щоб бути гвинтиками в освітній (а потім і робочій) машині, кожен студент почав максимально проявляти свою особистість, за рахунок чого гомогенна група однакових потенційних працівників перетворилася на гетерогенну групу індивідів.
Економіка особистості може давати набагато більш радикальні пояснення деяким феноменам, наприклад критичному відриву рівня компенсації генерального директора від зарплат рядових співробітників. Схоже, що зарплата лідера ніколи не базувалася на ринкових стосунках. Можливо, вона дійсно досягнула таких вершин через те, що учасники ради директорів більшою мірою асоціюють себе з генеральним директором, ніж з акціонерами.
Словом, книга однозначно варта того, щоб звернути на неї увагу. Але будьте обережні, вдумливе читання може зрушити багато ваших стереотипів.
Ярослав Федорак, за матеріалами strategy+business.
|
