Не заважай собі!

З часу, коли кількість жінок серед випускників американських коледжів досягла відмітки 50%, минуло вже 30 років. Проте й досі чоловіки займають переважну кількість управлінських посад як у державному секторі, так і в бізнесі. При цьому в суспільстві якось не дуже прийнято відкрито обговорювати це питання. Отже, вихід у світ книги Шерил Сендберг (Sheryl Sandberg) «Lean In: Women, Work, and the Will to Lead» («Упрись і рухайся вперед: жінки, робота та прагнення лідерства»)¹ перервав традицію замовчування проблеми жіночого лідерства.

» Докладніше на Amazon

Як зазначає Сендберг, хоча на шляху до найвищих посад жінки стикаються із зовнішніми перешкодами (як-от особливості організаційної культури, явна чи прихована гендерна дискримінація), внутрішні бар’єри (спосіб мислення та тип поведінки) також мають суттєве значення. Автор книги з майже академічною прискіпливістю аналізує особливості жіночого фактору у корпоративному світі. Наприклад, як корелюється привабливість і успішність в очах чоловіків (на жаль, негативно), як оцінюють представники обох статей свої знання та вміння (чоловіки не дуже схильні ставити свій професіоналізм під сумнів — навіть у випадках, коли жінки демонструють набагато кращі результати) та, як одні і другі зважують свої перспективи отримати бажану роботу (здебільшого, жінки готові боротися за посаду, якщо на 100% відповідають зазначеним вимогам; натомість чоловіки переконані у своєму успіху навіть якщо ця цифра складає 60%). Таким чином, Сендберг стверджує, що, крім усього, на шляху жінок до найвищих позицій також стоїть притаманна їм схильність ставити свої здібності під сумнів.

Шерил Сендберг без будь-яких виправдань визнає, що сама робила усі помилки, про які пише. Наприклад, коли Ларрі Саммерс (Larry Summers), наставник Сендберг в Гарварді, запропонував Шерил поборотися за міжнародну стипендію, вона відмовилася через побоювання, що це завадить влаштувати особисте життя. Пізніше, працюючи під керівництвом Саммерса у Світовому банку, Саммерс взяла занадто близько до серця його зауваження, що в неї «занадто хлопчача манера спілкування».

Пізніше, під час президентства Клінтона Шерил Сендберг працювала під началом свого вчителя в казначействі США. Тоді її захопила технологія. А 2001-го Сендберг прийшла до Google, де швидко стала віце-президентом з онлайн-продажу та операцій, а через сім років зайняла посаду операційного директора Facebook.

Сендберг розповідає, як, опинившись у Світовому банку, не вміла повноцінно працювати з електронними таблицями, які невдалі рішення приймала та як потайки плакала, отримавши зауваження. Тому нічого дивного немає у тому, що вона наразилася на нищівну критику з боку тих, хто вважає, що успішна жінка повинна бути самим ототожненням незламності — чимось на кшталт іконічної моделі для наслідування. Добряче дісталося Сендберг і від представників ЗМІ, котрі розгорнули проти неї справжню кампанію під гаслом «Шерил Сендберг звинувачує жінок!». Хоча головна ціль, яку переслідує топ-менеджер Facebook, — це допомогти жінкам досягти успіху в бізнес-середовищі. Так, Сендберг на власному прикладі показує, що прагнення навчатися важливіше за амбіції, а також, що вміння вислуховувати — це одне із найважливіших вмінь лідера. І ще, на переконання автора книги, аби досягти успіху, слід виходити з того, що істина на боці опонента. Якщо ж намагатися переконати когось у власній правоті, то людина займе оборонну позицію, а тому і шанси знайти вирішення проблеми будуть практично нульові. Шерил Сендберг підкреслює, що вміння, якими зараз володіє, далися їй не просто — за ними не один рік наполегливої праці, а також, що для успішного сходження на корпоративну вершину потрібні такі якості, як допитливість розуму, здатність сприймати протилежні думки, позитивне налаштування та безкомпромісна чесність перед собою.

За матеріалами strategy+business.

¹ Книга займає третю позицію в категорії «Особистісний розвиток управлінців» переліку «Найкращі книги 2013-го року» за версією видання strategy+business.