Десять законів довіри

Хоча універсальних формул успіху не існує, є один інгредієнт, без якого неможливо збудувати щось видатне, — це довіра, — таку думку намагається донести до нас Майкл Маккіней (Michael McKinney), президент M2 Communications та Leadership Now. Ось що він пише у своїй статті, спираючись на ідеї, висловлені Джоелем Петерсоном (Joel Peterson) у книзі «The 10 Laws of Trust» («10 законів довіри»).

» Докладніше на Amazon

Рівень довіри варіюється від організації до організації. Те, що в основному мотивує людей у тій чи іншій структурі, може підказати, якого рівня довіри в ній можна очікувати. Так, у тюрмі та психіатричному закладі основним мотиватором є сила; у разі диктаторських держав, деяких урядових структур та альтернативних організацій — страх; у бізнесі та навчальних закладах — винагорода; в армії, церкві і доброчинних фундаціях — обов’язок; в родині — любов. Тобто організації з низьким рівнем довіри покладаються на силу і страх, а з високим — на обов’язок і любов. Ціль лідера — вивести свою структуру на той бік континуума, де головують обов’язок та любов.

Петерсон пропонує 10 кроків, які допоможуть керівникам сформувати та безперервно підживлювати культуру довіри.

1. Розпочніть з особистісної цілісності. Робіть те, що кажете. Не більше і не менше. Як на роботі, так і в приватному житті. «Ви можете не досягти, чого прагнули, але якщо люди бачитимуть, що лідери працюють над своїми недоліками, вони з більшою ймовірністю їм довірятимуть, а тому рівень довіри в організації зростатиме».

2. Інвестуйте в повагу. Повага — це засіб висловлення довіри. Наприклад, здатність вислуховувати інших людей є для них ознакою поваги. «Говорити з повагою про відсутніх, є ідеальним способом висловити пошану до тих, хто поруч».

3. Давайте іншим можливість проявити себе. Довіра — це вибір. «Організації без довіри думають лише про те, аби запобігти проявам найгіршого в людях. І, навпаки, структури, де головує довіра, фокусуються на створенні умов, у яких індивід міг би розкрити свої найкращі якості». Звісно, люди завжди робитимуть помилки, але прийняти це як факт можна тільки, вирішивши покластись на довіру. Звертаючись до епізоду зі свого дитинства, Петерсон пише: «Якщо тобі довіряють після того, як зазнаєш провалу, тоді мов би “виростають крила”». Напевно, в таких ситуаціях довіра важить найбільше.

4. Вимірюйте те, чого прагнете досягти. Неодмінний супутник довіри — це система показників, котра чітко показує, як оцінюватиметься результат.

5. Створіть спільну мрію. Ваша декларація щодо місії мусить чітко говорити людям, в який спосіб, роблячи щось значуще, вони можуть здобути повагу як члени переможної команди. «Згуртовуючись навколо спільної цілі, котра відповідає їхнім цінностям, із тим, щоб піднятись на вершину, люди йтимуть на жертви, полегшуватимуть тягар, який доводиться нести колегам, та робитимуть все можливе, аби не підвести один одного».

6. Тримайте всіх у курсі справ. У культурах із низьким рівнем довіри фактично немає повноцінних комунікацій. Якщо хтось щось і каже, то лише те, що потрібно та можна казати. «Лідери повинні уникати руйнівних для довіри речей — мовчання, секретності та демагогії — адже все це нищить організацію».

7. Прийміть конфлікт як даність. Конфлікт завжди з нами, справа тільки в тому, як ми до нього підходимо. Створіть середовище, де люди не боятимуться «кидатися просто в огонь». «Намагаючись проігнорувати погані новини, ви робите погану послугу собі, вашим колегам та родині, бо таким чином підриваєте довіру до себе».

8. Будьте скромним. Щоб досягти істинної ефективності, лідери мусять сприймати себе як людину, котра одночасно є і незамінною, і малозначущою… Якщо хочете бути лідером, якому беззастережно довіряють, ви мусите бути центром, при цьому не являючи собою центру».

9. Прагніть результату «виграш для всіх». Мисліть категоріями тривалої перспективи. Вся ваша діяльність — це безперервна розмова, яка або зміцнює, або підриває вашу репутацію. «Ви не зобов’язані робити так, щоб ті, хто знаходиться на протилежному боці, отримували щось особливе; ваше завдання — вести себе таким чином, аби щоразу, поспілкувавшись із вами, вони відчували: їх поважають».

10. Просуваючись вперед, виявляйте обережність. Завжди будуть люди, котрі зловживатимуть нашою довірою. «Але якщо перед тим, як вирішити, що індивід гідний нашої довіри, ретельно вивчіть його характер, рівень компетентності, а також — чи має він авторитет серед інших; тоді ймовірність зради вашої довіри суттєво зменшиться».

Формування культури, що ґрунтується на довірі, — це тривалий процес. Вам знадобиться «терпіння, а просуватись вперед доведеться малими кроками — людина за людиною, розмова за розмовою». І ще, навчіться прощати.

За матеріалами Leadership Now.