Завершення епохи економічного зростання
У сучасному суспільстві ствердилась думка, що науково-технічний прогрес триватиме вічно; відповідно, триватиме вічно й економічне зростання. Цю «техноптимістичну» філософію спростовує Роберт Гордон (Robert Gordon)1 у своїй книзі «The Rise and Fall of American Growth» («Зліт і падіння американського зростання»)2.
«Економічний ріст — це не стабільний процес, який генерує економічний прогрес із незмінною швидкістю зі століття у століття, — пише Гордон. — Його темпи швидші в одні епохи і повільніші в інші». Згідно автора, економічне зростання, плодами якого ми користуємось до цього дня, розпочалося 1870-го року, коли почала набирати обвертів промислова революція. Темпи економічного росту були практично нульові до 1770-го, дуже повільними протягом упродовж наступного століття, а після 1970-го — пішли на спад, спричиняючи в суспільстві збентеження та розчарування.
Гордон бачить причину цього в несорозмірності значущості винаходів, які було зроблено напередодні 1870-го і тих, що з’явились після 1970-го року. Пароплав із залізним корпусом та гребним гвинтом, підводний кабель та лабораторії для проведення галузевих досліджень — це, серед іншого, стало рушієм промислової революції. У свою чергу, технологічний прогрес у період після 1970-го року обмежується вузькою сферою людської діяльності, що стосується розваг, комунікацій, збору та обробки інформації. Якщо ж брати базові для життя людини речі, зокрема, харчування, житло, умові праці, медичне обслуговування, то тут після 1970-го «прогрес суттєво вповільнився як у якісному, так і в кількісному вимірі».
«За винятком сільської місцевості півдня США, щоденне життя американців змінилося невпізнанно в період між 1870-м та 1940-м роками», — зауважує автор. Для багатьох людей стали доступні водопровід та каналізація, електричне освітлення замінило свічки та лампи на китовому жирі, автомобілі та трамваї — кінський транспорт. (У 1880-тих деякі райони фінансового кварталу Нью-Йорка було покрито двометровим шаром навозу.) Отже, як стверджує Гордон, те, що відбулося в цей період, показує, як виглядає справжня трансформація.
Подальше «дозрівання» плодів «великих винаходів», що припало на час з 1940-го до 1970-го року, привело до швидкого зростання рівня доходів американців. У цей період стиль життя, породжений індустріальною добою (включно зі значним полегшенням умов праці), став доступним практично для всіх. Але потім розвиток вповільнився; і, як вважає автор, з великою ймовірністю назавжди, бо епоха великого прогресу залишилася позаду. Все, що відбувається чи відбуватиметься — це усього лише слабе відлуння найпотужнішого за всю історію людства виплеску творчої енергії, що дала життя «великим винаходам».
«Відправною точкою для задуму книги було бажання показати: "особливе сторіччя" набагато важливіше для економічного прогресу, ніж всі інші, що суперечить теорії зростання в її сучасному вигляді, згідно якої економіка функціонує в "стаціонарному стані", коли безперебійний потік нових ідей та технологій створює можливості для постійного здійснення інвестицій», — пише автор.
Звісно, можна стверджувати, що Гордон недооцінює «революційність» поточних змін, про які так багато говориться зараз. Але автор наводить аргументи, котрі важко спростувати. Наприклад, він звертає увагу на те, що по-справжньому значущі інновації спричиняють кардинальні зміни як в підходах до провадження бізнесу, так і в способі функціонування робочого середовища. Якщо ж говорити про трансформації, що відбулися в цій площині з середини 1990-х до середини 2000-х, то вони швидше носять характер поступових удосконалень, не будучи проривними за своєю сутністю. Тобто, на думку Гордона, IT-революція вже практично відбулася.
Також в останні десятиліття значно вповільнився прогрес у медицині, особливо в порівнянні з проривами, здійсненими між 1940-м та 1970-м роками, коли було суттєво розширено спектр антибіотиків, розроблено методи лікування ішемічної хвороби серця, відкрито найважливіші методи лікування раку — радіо- та хіміотерапію.
Чого ж варто очікувати в майбутньому? Набагато меншого, ніж те, що ми маємо зараз, — стверджує автор. Врешті-решт, індустріалізацію людського суспільства можна здійснити тільки один раз. Крім цього, сьогодні в американській економіці проявляються несприятливі тенденції: старіння населення; стабілізація його загальноосвітнього рівня, який досягнув свого максимуму; зростання нерівності доходів; використання непродуктивної системи соціального забезпечення. Виходячи з цього, вперше за всю історію США молоді американці стикаються з перспективою того, що, швидше всього, не матимуть можливості жити краще, ніж їхні батьки.
За матеріалами strategy+business.
1 Роберт Гордон — професор економіки Північно-Західного університету, один із найавторитетніших фахівців світу в сфері економічної історії.
2 Книга увійшла до переліку «Найкращі бізнес-книги 2016-го року» (категорія «Економіка») за версією видання strategy+business.
|
