Як закон Мура змінюватиме наше життя

Фраза про те, що темпи змін безупинно прискорюються, стала одним із найпоширеніших кліше, що кружляє бізнес-світом. Втім, як підкріпити це твердження фактами? Адже ми не перші люди в історії, яким довелося жити в епоху стрімких трансформацій. Достатньо лише уявити, що відчували бізнесмени 1825-го, коли поява першої у світі залізничної колії перевернула всі правила гри на полі комерції.

Проте у своїй новій книзі «The Second Machine Age: Work, Progress, and Prosperity in a Time of Brilliant Technologies» («Друга епоха машин: праця, прогрес та процвітання у часи досконалих технологій») Ерік Брінйолфссон (Erik Brynjolfsson) та Ендрю Макафі (Andrew McAfee), професори Массачусетського технологічного інституту, намагаються довести: те, що сприймається нами як тривіальність є істиною, і сьогодні темпи прискорення технологічних змін є безпрецедентними — саме тому нам так важко з ними впоратися.

» Докладніше на Amazon

Чому ж усі так помилилися з прогнозами? «Наш мозок не здатний сприйняти такий факт, як стійке експоненціальне зростання», — пишуть автори книги. А у підтвердження цієї тези приводять притчу-задачу, яку, зокрема, використав у своїх працях відомий футуролог Рей Курцвейл (Ray Kurzweil).

Коли винахідник шахів показав своє творіння правителеві Індії, той був настільки вражений, що дозволив мудрецю самому вибрати нагороду. І тоді винахідник попросив імператора заплатити йому одне зернятко рису за першу клітинку шахової дошки, два — за друге, чотири за трете і т.д. Щоправда, правитель нічого не знав про високу швидкість експоненціального зростання і, відповідно, про те, на 32-ій клітинці кількість зерняток повинна б була скласти 4 млрд. (це врожай, зібраний з великої рисової плантації), а на 64-ій — 18 нонільйонів (тоді «купка» рису була б вищою за Еверест). (За однією з версій притчі, коли імператор все ж таки це збагнув, то наказав стратити мудреця.)

Отже, як стверджують Брінйолфссон та Макафі, людський мозок не спроможний осягнути цифри, що з’являються на другій половині шахової дошки, а на даний час рівень приросту потужності комп’ютерів вже досягнув відмітки «32-ої клітинки». Автори розглядають способи, у які комп’ютерні технології та все розумніші машини, трансформуватимуть бізнес та суспільство. При цьому найголовнішим питанням є те, як в другу епоху машин люди зароблятимуть собі на життя. Адже машини, що розумнішають по експоненті, отримують здатність виконувати не лише механічну, але й інтелектуальну роботу, таким чином роблячи непотрібними величезну кількість професій, зокрема, управлінських. Зараз, коли ми опинилися на другій половині «шахової дошки», ці зміни вже не «за горами».

Серед проблем, яку принесе нам друга епоха машин, — подальше поглиблення економічної нерівності, коли одні багатітимуть, а інші втрачатимуть все у міру того, як зникатимуть види діяльності, якими вони заробляли на життя. Втім, автори воліють не занадто акцентувати увагу на негативних соціальних наслідках, що несе у собі поняття «нерівність», а тому замість цього слова використовують ними ж створений евфемізм «спред». А завершення книги взагалі пройняте оптимізмом. Як стверджують Брінйолфссон та Макафі, у нові часи будь-хто зможе досягти процвітання, потрібно лише навчитися «бігти в ногу з машинами» замість того, аби намагатися рухатися у протилежному напрямку. Щоб облегшити процес адаптації людей до другої епохи машин, автори пропонують низку заходів, котрі, хоча їх і не можна назвати революційними, можуть принести суспільству неабияку користь у будь-які часи. Це вдосконалення системи освіти, розвиток інфраструктури, запровадження більш дружньої системи оподаткування, створення сприятливих умов для стартапів.

Певною мірою ця книга перекликається з ідеями британського економіста Джона Мейнарда Кейнса (John Maynard Keynes), який у виданій 1930-го праці «Economic Possibilities for Our Grandchildren» («Економічні можливості для наших онуків») передбачив час, коли продуктивність праці досягне такого рівня, що важка некваліфікована робота практично зникне, люди зможуть працювати набагато менше і в них не буде потреби гнатися за багатством. «Людина, вперше з часу, коли її було створено, зможе реалізувати своє істинне призначення та поставити собі запитання, як звільнившись від споконвічних матеріальних проблем, використати дозвілля, котре вона отримала завдяки науковим здобуткам та матеріальним благам, накопичених попередніми поколіннями для того, щоб жити мудро, приємно та заможно», — пише Кейнс.

Цей прогноз Джона Кейнса стосується 2030-го року; проте тенденції, які можна спостерігати зараз, аж ніяк його не підкріплюють. Якщо взяти, скажімо, найбагатші країни, то жодних ознак стриманішого ставлення до матеріальних благ у них не спостерігається, все як раз навпаки — апетити тільки зростають. Отже, що принесе друга епоха машин — звільнення від гонки за багатством або її подальше прискорення, кардинальне поглиблення соціальної нерівності чи суцільну гармонію, — покаже час.

За матеріалами strategy+business.