«Доходність характеру»: шлях до управлінського гуманізму

Доволі непросто знайти книгу з бізнесу, а особливо з лідерства, яка б базувалась на висновках ґрунтовних досліджень. За словами Harvard Business Review Press, книга відомого управлінського гуру Фреда Кіеля (Fred Kiel) «Return on Character: The Real Reason Leaders and Their Companies Win» («"Доходність характеру". Правда про те, чому перемагають лідери та їхні компанії») є першим великим дослідженням, яке підтверджує наявність взаємозалежності між особистісними якостями керівника та успіхом компанії.

» Докладніше на Amazon

Спочатку група, яку очолював Кіель, визначила «метрики для оцінювання поведінкових проявів, що зумовлюються особливостями характеру». Автор описує, як дослідники прийшли до формулювання характеру як поняття, що асоціюється з особистісною цілісністю, відповідальністю, здатністю до співчуття та прощення. Потім зміст цих чотирьох «універсальних принципів» було конкретизовано і на підставі цього сформульовано основні типи поведінки (наприклад, «бажання говорити правду» як віддзеркалення засади «цілісність»), котрі стали предметом ретельного вивчення.

Після проведення інтерв’ю та опитувань дослідники проранжували керівників. Тих, хто зайняв найвищі позиції, було названо «віртуозами», натомість їхні колеги, котрі опинитись внизу рейтингу, отримали визначення «сфокусовані на собі». Ці формулювання дуже добре висловлюють зміст головної ідеї, яку хоче донести автор. На переконання Кіеля, неможливо ефективно управляти організацією, просто досягаючи бізнес-цілей та заробляючи прибутки. Найкращі керівники — це «віртуози», які вкладають у роботу не лише розум, але й душу і серце. Саме тому їм вдалося створити неймовірно продуктивну, добре зіграну команду, котра об’єднала членів ради директорів, топ-менеджерів, управлінців нижчих ланок та пересічних працівників.

Кіель детально описує психологічні портрети керівників двох типів (здебільшого, анонімні), в яких, напевно, багато хто впізнає риси босів, з котрими стикаєшся щодня. Хоча автор наводить прізвища лідерів, які дали на це згоду, він характеризує лише кількох найбільших прихильників ідеї «доходності характеру», серед яких — екс-голова Costco Джим Сенегал (Jim Sinegal), колишній керівник REI Саллі Джуелл (Sally Jewell) (зараз міністр внутрішніх справ США) та CEO компанії Barry-Wehmiller Боб Чепмен (Bob Chapman).

Цікаво порівняти, як лідери двох типів оцінюють себе, скажімо, за позицією «стійкість пов’язаних з характером звичок», з оцінками їхніх підлеглих. Так, оцінка, яку дали собі керівники майже не відрізняється: лідери з категорії «віртуози» виставили собі 84 бали, а їхні «сфокусовані на собі» колеги — 83. А ось оцінки, надані підлеглими суттєво різняться: «віртуози» одержали 87 балів, а «сфокусовані на собі» — лише 68.

Якщо ж взяти суто фінансовий вимір «доходності характеру», то дані, які наводить автор, по-справжньому вражають. Наприклад, якщо рентабельність активів компаній біля керма яких стоять «віртуози», складає 9,35%, то у випадку фірм, очолюваних «сфокусованими на собі» — тільки 1,93%. Більше того, як стверджує автор, загальна результативність бізнесу, яким управляють «віртуози», у п’ять разів вища, ніж фірм, котрим менш пощастило з лідерами. Лише цей факт може спонукати навіть найзатятіших скептиків прочитати цю книгу.

Проте належність до тієї чи іншої категорії лідерів не є даністю. І будь-який «сфокусований на собі» керівник може позбавитись управлінської «короткозорості» та прийняти цілком відмінну картину світу, де найважливіше — це спільна ціль, гармонія командної роботи, конструктивна продуктивність та врахування інтересів громади, на теренах якої функціонує бізнес. Ті, хто бажає переглянути свої погляди на управління можуть скористатися з покрокової моделі особистісної трансформації, яку пропонує автор.

Фред Кіель пише про те, що колись він також дбав лише про свої інтереси. «Напевно, багато моїх колег могли б сказати, що я, не задумуючись ані на мить, штовхнув би їх під колеса автобуса, якби це наблизило мене до успіху», — зауважує він. Утім, час та життєвий досвід зробили свою справу. Цю книгу, що віддзеркалює кілька десятиліть практичного досвіду її 75-річного автора, можна назвати маніфестом лідерства ХХІ століття. Кіель прагне нас переконати в необхідності переходу до кардинально іншої управлінської філософії. «Люди відчайдушно прагнуть лідерства, в яке можна було б вірити, до якого хотілося б прагнути, та котре б живилося притаманною нам всім людяністю», — зазначає він.

За матеріалами strategy+business.