Допитливість: чарівний ключ до інновації
Браян Грейзер (Brian Grazer), кіно- та телепродюсер, відомий такими блокбастерами, як «Ігри розуму», «Сплеск» та «Гангстер», зробленими у партнерстві з Роном Говардом (Ron Howard) (автор фільму «Код да Вінчі»), вирішив спробувати себе у дещо іншому амплуа. У своїй книзі, написаній у співавторстві з Чарльзом Фішменом (Charles Fishman) «A Curious Mind: The Secret to a Bigger Life» («Допитливий розум: секрет більш значущого життя»)1 Грейзер намагається дати вичерпну відповідь на питання — що може стати найкращим засобом розвитку творчого потенціалу людей та організацій.
Рішення, яке пропонує Грейзер, вміщується в одне слово — «допитливість». Продюсер описує, як невпинно реалізовував своє «прагнення знати» через серію, за його визначенням, «допитливих розмов». Наприкінці книги наводиться 28-сторінковий перелік дуже різних особистостей (серед яких — винахідник вакцини проти поліомієліту Джонас Солк (Jonas Salk), мексиканський мільярдер Карлос Слім (Carlos Slim) та письменник-фантаст Айзек Азімов (Isaac Asimov)), з котрими автор зустрічався у різні періоди життя. «Допитливість завжди була моєю найціннішою якістю, найважливішим ресурсом та головним мотиватором», — зауважує Грейзер.
Продюсер описує свій кар’єрний шлях у Голівуді, який розпочав ще в студентські часи як кур’єр у Warner Brothers, вже тоді виявивши неабиякий хист до зав’язування знайомств (замість того, щоб залишати пакети з документацією, хлопець придумував історії про те, чому мусить вручити їх особисто). Розповідає, як крок за кроком вчився розуміти спосіб мислення інших людей, відчувати їхні емоції, таким чином збагачуючі свої творчі «резервуари». Так, розпитуючи репера Емінема (Eminem) про його життя, Грейзер отримав матеріал для фільму «Восьма миля».
Водночас автор книги нарікає на те, що питання допитливості не отримує достатньої уваги у корпоративному світі (зокрема, підкреслює, що це слово з’являється у діловій пресі набагато рідше, ніж «інновація» та «креативність»). Хоча, на переконання Глейзера, саме допитливість є однією із стрижневих характеристик, що відрізняє найуспішніших бізнес-лідерів від решти їхніх колег.
Як зазначає автор, при бажанні керівники можуть стимулювати цікавість підлеглих, наприклад, якщо замість надання прямолінійних розпоряджень ("Ви мусите обговорити це питання з Н."), формулюватимуть завдання у формі запитань ("Що, на вашу думку, може статись, якщо б ви оговорили це питання з Н.?"). А прищеплюючи допитливість як організаційну норму, компанії поступово формуватимуть сприятливу для інноваційності культуру.
«Я завжди відчував, що ідеї з’являються з усіх закутків мого мозку», — пише Глейзер, таким чином інтуїтивно спираючись на тезу, сформульовану лауреатом Нобелівської премії з медицини, нейробіологом Еріком Кенделом (Eric Kandel). Кендел спростував традиційні уявлення про «аналітичну» ліву і «творчу» праву півкулю та довів, що людський мозок, генеруючи ідеї, однаковою мірою задіює як аналіз, так й інтуїцію в процесі «пошуку та комбінування», інтегруючи спогади або їхні фрагменти.
Тобто творення інновації не означає винайдення чогось цілком нового. «Творчість — це усього лише поєднання різних речей і ми безсоромно крадемо грандіозні ідеї», — казав Стів Джобс (Steve Jobs). А як зауважив колись Генрі Форд (Henry Ford): «Я не винайшов нічого нового — просто зібрав те, що вже було». Творчий процес, який описує Грейзер, спираючись на свій досвід кінопродюсера, є аналогічним. Розширення спектру знань і вражень, що наповнюють свідомість, живить уяву, з якої народжуються задуми нових фільмів. «Що більше я пізнаю світ, що глибше розумію, як він функціонує, що більше чую різних думок — то вищою є ймовірність, що в мене народиться хороша ідея», — пише він.
Грейзер переконаний, що лідери повинні розвивати (як в собі, так і в інших) вміння оцінювати, всмоктувати та аналізувати нову, а можливо навіть і дивну інформацію. Особисто для нього засобом тренування креативності є спілкування з людьми, котрі не належать до світу кінематографа та телебачення. Загалом, жага пізнання властива багатьом лідерам-новаторам. Наприклад, коли Білл Гейтс (Bill Gates) прийшов на передачу «60 Minutes», ведучий помітив, що в нього в сумці повно книжок, які не мають нічого спільного з комп’ютерами та програмуванням. Стів Джобс любив прогулюватися по таких магазинах, як Macy’s та Radio Shack, з тим аби просто подивитись, що там діється. А Наполеон не міг наситити свою цікавість, коли аналізував причини перемог і поразок у минулих битвах.
Кендел довів, що інформація зберігається у нашому мозку на «поличках пам’яті», які розширюються, коли ми набуваємо нові досвід та знання. Отже, лідери, які вироблять певну схему побудови та урізноманітнення таких «поличок», матимуть найбільші запаси розумової «сировини», що живитиме творчі осяяння, на котрих ґрунтується будь-яка інновація. Для цього можна знайти безліч способів (читання книжок із різних тематик, проведення творчих сесій, розмови з людьми із сфер діяльності, відмінних від вашої тощо) — головне виробити системний підхід, якій би якнайкраще відповідав вашим потребам та особливостям характеру.
За матеріалами strategy+business.
1 Ця книга ввійшла в перелік «Найкращі бізнес-книги 2015-го року» (категорія «Стратегія») за версією видання strategy+business.
|
