Керівник, якому довіряють: байка чи правда?

Дослідження показують, що після фінансової кризи 2008-го довіра до корпоративних лідерів, яка ніколи і не була надто високою, похитнулась ще більше. Наприклад, згідно опитування Edelman Trust Barometer 2014, тільки один із п’ятьох респондентів зазначив, що вірить у те, що бізнес-лідери кажуть правду. Отже, чи реально змінити таку ситуацію на краще, особливо якщо врахувати, що ставлення до керівників компаній з боку різних стейкхолдерів стає все скептичнішим?

» Докладніше на Amazon

Як стверджує Блейкі, модель функціонування бізнесу, створена ще в епоху промисловою революції, почала «ламатися». «Я би сказав, що ця модель досягне межі своєї продуктивності у ХХІ столітті, — зазначає автор. — У середовищі, в якому зливаються разом глобалізація, соціальні медіа, покоління Y та багатоманітність, стає очевидним: влада є сурогатом довіри». А далі, продовжуючи свою думку, пише: «Контроль — це те, що ми використовуємо, коли потрібно скеровувати персонал у русло досягнення тільки однієї цілі — генерування прибутків для акціонерів; натомість для управління різноманітними стейкхолдерами, кожен з яких хоче сказати своє слово у визначенні цілей бізнесу та отримати переваги від різних видів діяльності, що здійснюються в його межах, нам потрібна ДОВІРА». Тобто можна сказати, що «справою бізнесу» вже не може бути «тільки бізнес», а керівники не в змозі ефективно управляти, покладаючись виключно на професійні знання та важелі контролю.

Використовуючи алегорію з фільму «Матриця», Блейкі пропонує кожному керівникові зробити вибір між синьою і червоною таблеткою. («Вибереш синю таблетку — історія закінчується: ти прокидаєшся у своєму ліжку й надалі віриш в те, у що хочеться вірити. Вибереш червону — потрапиш до Країни Чудес і я покажу тобі, якою глибокою є кроляча нора», — каже Морфеус Нео.) «Вибір червоної таблетки лякає, бо це означає наближення на один крок до істини, вихід поза межі зони комфорту та сприйняття нової реальності, — пише автор. — Протягом перших 13-ти років своєї кар’єри я (як, зрештою, і всі навколо мене) приймав сині таблетки, які прописувала традиційна економіка — тоді ми навіть не усвідомлювали, що може бути інший вибір».

Для організацій «червона таблетка означає радикальне самооновлення — відмова від звичного способу дій та розвиток у собі звичок, котрі допоможуть завоювати (або відновити) довіру клієнтів, персоналу та суспільства в цілому. У свою чергу, поведінкову лінію компанії формують звички її керівників. У другій частині книги розглядаються якості, котрі мусить мати «керівник, якому довіряють». Блейкі виділяє три опори («здібність», «цілісність» та «добродійність»), які стануть у майбутньому основою будь-якого успішного бізнесу. Кожна з цих опор містить у собі три лідерські якості. Так, для опори «здібність» — це здатність досягати заплановане, здійснювати наставництво та виявляти послідовність у рішеннях та діях. А для опори «цілісність» — це скромність, чесність та відкритість. Автор наводить слова одного із керівників, який так визначив значущість чесності й відкритості для сучасного бізнесу: «Ви повинні бути чесні та відкриті незалежно від того, про що йдеться — про речі хороші, погані або жахливі; зараз немає чогось такого, як "не знати" чи "не розуміти" — це відійшло у небуття!». І, нарешті, опора «добродійність» втілюється у таких характеристиках, як доброта, мужність та «євангелізм». Разом ці дев’ять звичок дозволяють досягати максимальних бізнес-результатів, формувати конструктивні стосунки з усіма стейкхолдерами та здобувати незмінно-міцну репутацію.

Але автор нагадує нам, що шлях до реінкарнації в «керівника, якому довіряють» не може бути ані легким, ані коротким. Це наповнена складнощами подорож, котра триває ціле життя. Втім, вибір «червоної таблетки» означає, що ми приймаємо довіру як основу лідерства і робимо перший крок до цілком іншого способу управління — способу управління, який у майбутньому стане базовою передумовою життєздатності бізнесу.

За матеріалами management-issues.