Глобальне опитування The McKinsey Quarterly: Розуміння ризиків у ланцюгах постачання

Дві третини працівників, які взяли участь у останньому глобальному опитуванні, проведеному The McKinsey Quarterly, стверджують, що їм довелося зіткнутися зі зростанням ризиків щодо ланцюгів постачання продукції їхнім клієнтам. Зросла також вартість подібних послуг.

Керівники бізнесів окреслюють широке поле можливих ризиків. На вершині списку цього разу опинилася доступність навченого персоналу. Лише невелика кількість опитаних висловила свою готовність успішно справлятися із подібними ризиками. А більшість компаній не застосовують навіть тих добре відомих інструментів, які могли б зарадити у подібній ситуації.

Переважна більшість опитаних керівників погодилися, що ризики щодо ланцюгів постачання зростають (Exhibit 1). Особливо відчутною ця тенденція є у торгівельній, виробничій та енергетичній сферах. Керівники компаній, які працюють у сфері надання послуг, менше занепокоєні зростанням ризиків. Проте, і серед цих компаній бачимо майже половину респондентів, які говорять про підвищення ризиків.

Трьома основними факторами ризику щодо ланцюгів постачання керівники називають робочу силу, регулювання та самих постачальників (Exhibit 2). Серед всіх інших ризиків основним є доступність, вартість та якість робочої сили. Про нього згадують майже у кожному регіоні, який взяв участь у дослідженні, окрім, хіба що, Латинської Америки (в якій набагато більш критичними виявилися проблеми регулювання).

Серед респондентів, які вважають робочу силу основною проблемою, майже дві третини нарікають на недоступність кваліфікованих працівників. Дуже складною проблемою є також вартість робочої сили.

Серед дій, які спрямовані на зниження ризиків, пов'язаних із ланцюгами постачань, респонденти найчастіше вказують підписання контрактів із постачальниками (Exhibit 3). При цьому вони майже не здійснюють ніяких дій на зниження ризиків, пов'язаних із робочою силою.

Відсутність прямого зв'язку між власне ризиком та діяльністю на його пониження, вочевидь, є основною причиною, через яку керівники говорять про низьку спроможність компанії справлятися із ключовими ризиками ланцюгів постачання (Exhibit 4). 41% респондентів стверджують, що їхні компанії витрачають занадто мало часу та ресурсів на подолання ризиків.

Респонденти мають дуже різноманітні думки щодо того, чи зміняться сучасні тенденції щодо ризиків протягом наступних п'яти років: 40% керівників вважають, що їхні компанії найімовірніше продовжуватимуть стикатися з тими ризиками, з якими вони стикаються і сьогодні. Приблизно така сама кількість респондентів говорять про те, що ризики зміняться.

Керівники признаються, що часто вони занадто мало використовують добре знаний інструментарій та техніки, які можуть допомогти справитися із ризиками. Наприклад, більше половини респондентів стверджує, що їхні компанії або не проводять ніякої формальної оцінки ризиків, або ж проводять лише якісну оцінку (Exhibit 5). Навіть за умови проведення ними кількісної оцінки, більшість керівників не використовують спеціалізованих інструментів, пристосованих до тих чи інших ситуацій.

Лише половина опитаних відзначили, що їхні компанії намагаються управляти ризиками централізовано, що дає змогу ввести в поле зору і ті ризики, які виходять за рамки бізнес-одиниць та їх функцій. Цікавим є той факт, що відсоток респондентів, які стверджують, що їх компанії несуть повну відповідальність за ризики, не залежить від того, на якому рівні провадиться управління ризиками (на рівні бізнес-юнітів чи централізовано) (Exhibit 6).

За матеріалами "Understanding supply chain risk: A McKinsey Global Survey", The McKinsey Quarterly (October 2006).