«Отруйні» працівники: яким може бути рівень «інтоксикації» бізнесу?
Представників академічного світу та управлінців-практиків в основному цікавлять вигоди, які можуть дати організації її «зіркові» виконавці, при цьому майже не приділяється уваги ролі, котру можуть відігравати «отруйливі» працівники; хоча один такий індивід здатний нівелювати переваги більш ніж двох «суперзірок», — зазначає Ділен Майнор (Dylan Minor), доцент Гарвардської бізнес-школи, посилаючись на дані свого дослідження.
Серед виявів «токсичності» персоналу — зловживання, інтриги, цькування колег. Як показало дослідження, працівники, яким притаманний егоїзм або надмірна впевненість у собі, з більшої ймовірністю можуть бути «отруйливими».
Намагаючись знайти відповідь на запитання «Звідки беруться “злоякісні” працівники і якими є наслідки їхнього найму для організацій?», Ділен Майнор та його колега Майкл Хаусмен (Michael Housman) вивчили дані щодо близько 60 тис. працівників 11-ти компаній з таких галузей, як комунікації, споживчі і фінансові послуги, охорона здоров’я, страхування та роздрібна торгівля.
Дослідники з’ясували, що кожна «суперзірка» (або людина, яка входить у перший відсоток найпродуктивніших працівників), генерує для фірми біля $5 тис. щорічного доходу. В той час як витрати, що несе фірма через одного «токсичного» працівника, становлять $12 тис. у рік. Тобто шкода, котру приносить організації один «отруйний» індивід, розмиває переваги, які їй дають більш ніж дві «суперзірки».
І ще один цікавий висновок авторів дослідження: «токсичні» працівники набагато продуктивніші, ніж середньостатистичний співробітник фірми. Можливо, це можна пояснити тим, що перші, здебільшого, не занадто прагнуть міняти місце праці та затримуються в компанії на довше, ніж повинні б були. Важливо також й те, що «отруйні» індивіди приносять з собою до колективу такі ж «отруйливі» поведінкові норми, котрі далеко не завжди вписуються в поняття елементарної порядності, що аж ніяк не сприяє формуванню здорового клімату в фірмі.
Отже, менеджерам варто намагатися виявити сигнали можливої «токсичності» вже на етапі найму. Наприклад, згідно дослідження, високий рівень впевненості у своїх силах вказує на потенційно високу продуктивність, при цьому збільшуючи ймовірності прояву фактору «токсичності». Відповідно до проведених авторами розрахунків: поява в підрозділі працівника, якому притаманна надмірна впевненість у собі, приводить до зростання продуктивності структури, що виражається у збільшенні її річних доходів десь на $122. Але водночас прояви «токсичності» тим же самим працівником можуть обійтись фірми у $1 300. Тобто наймання людини із сильно вираженою впевненістю в собі може спричинити річні витрати на суму понад $1 000.
Тож компанія, системи найму та винагороди якої ґрунтуються лише на такому критерії, як продуктивність, ризикує тим, що її культура може розвиватись у непередбаченому напрямі, а також (як би парадоксально це не звучало) — зниженням рівня своєї загальної продуктивності. Тому на стадії відбору персоналу слід враховувати, крім потенційної продуктивності кандидатів, також якомога більше їхніх різноманітних характеристик, зокрема, здатність ефективно працювати в команді та наявність чітких моральних орієнтирів, що вказували б на послідовне дотримання етичних поведінкових норм.
За матеріалами "Just how toxic are toxic employees?", The Water Cooler.
|