Як найкраще спланувати шлях до масштабної цілі?

Як раціональніше просуватись вперед? Йти відносно повільно, малими кроками чи пробувати відразу зробити ривок? Це запитує себе кожний керівник, розмірковуючи над тим, як краще заохотити персонал (або інколи клієнтів) вирушити в шлях, що веде до амбітної складної цілі.

Можливо, краще сфокусуватись на загальній картині того, чого прагне досягти компанія? Але є ризик, що для більшості працівників це здаватиметься чимось абстрактним та відірваним від реальності, а декого може ще й спантеличити.

З іншого боку, якщо визначати тільки проміжні пункти подорожі, людям буде незрозуміло, навколо чого чиниться весь цей галас.

Згідно висновку дослідження, проведеного групою фахівців зі Стенфордського, Фуданьського та Пекінського університетів, менеджерам варто розглянути використання обох цих підходів, враховуючи при цьому, що поступове просування вперед є доцільним виключно на початкових етапах проекту.

Як зазначають автори у статті, яку буде опубліковано у червневому номері Organizational Behavior and Human Decision Processes, «приступаючи до виконання масштабного завдання, люди повинні відчути, що воно є "підйомним", але потім їм може стати просто нудно та їхня увага розпорошуватиметься; отже, слід нагадати про загальну мету ініціативи».

Дослідники підтверджують цю тезу результатами двох окремих експериментів. У рамках першого — 158 учасникам (у ролі яких виступили студенти) спочатку запропонували написати відгуки про ресторани. При цьому для однієї групи було визначено проміжні цілі завдання; для іншої — його загальну мету.

Як виявилось, у першій контрольній точці експерименту (30% виконання завдання) учасники групи, для якої було сформульовано підцілі, написали відгуки, що містили більшу кількість слів, ніж огляди, підготовлені членами іншої групи. Але в другій контрольній точці (70% виконання завдання) все змінилось: довші відгуки написали учасники групи, зорієнтованої на загальну мету.

Учасники другого експерименту мусили написати огляди книг для місцевої книгарні. При цьому дослідники розділили їх на три групи: для першої було поставлено загальну мету (80 балів); для другої — вісім проміжних цілей (по 10 балів); для третьої — підцілі (по 10 балів) на перші чотири дні і загальна мета (80 балів) на останні чотири.

Результати виявились дуже показовими: члени першої групи (підцілі) завантажили 1 392 оглядів; другої (загальна мета) — 1 268; третьої (підцілі + загальна мета) — 1 906.

Дослідники пояснюють результати досліду тим, що коли люди тільки стикаються з викликом, їм спочатку потрібно набути впевненості у своїх силах. Натомість на пізніших етапах проекту вони мусять усвідомлювати — задля чого все це робиться, бо інакше мотивацію буде втрачено.

В ситуації, коли комусь потрібно «скинути» зайву вагу, все аналогічно. Якщо відразу сказати, що варто пострункішати, це може ошелешити людину і в неї «опустяться руки». При цьому менш амбітна ціль, наприклад, позбавлятися пари кілограмів щотижня, сприйметься як набагато реалістичніша. Але далі слід нагадати про кінцеву мету, інакше вже досягнуте може здатись чимось незначним, а тому, швидше за все, зникнуть натхнення та мотивація і індивід «зійде з дистанції».

На думку авторів, результати дослідження можуть використати, зокрема, компанії, які надають фінансові поради на довгострокову перспективу, а також авіаперевізники, котрі думають про розширення своїх програм лояльності.

За матеріалами "Study Reveals the Best way for CEOs to Frame their Goals", Chief Executive.

Ілюстрація: Depositphotos.com