Навчальні ініціативи у форматі Р2Р: як досягти максимальної результативності

Практика взаємного навчання, напевно, є однією із найефективніших стратегій професійного розвитку, реалізація якої не потребує особливих ресурсів. Адже людина, що працює поруч з вами та стикається з такими ж проблемами, що й ви, є джерелом дуже корисних порад. Тому може здатись, що все вкрай просто: достатньо зібрати групу людей, задіяних на аналогічних ділянках, визначити загальні рамки навчального процесу і все піде само собою. Проте, як стверджують Джессіка Хартунг (Jessica Hartung), засновник і CEO Integrated Work, та Кейт Гофф (Kate Goff), менеджер навчальних програм peer-to-peer цієї ж компанії: «Ретельно спланувавши структуру програми, продумавши способи стимулювання участі в ній та забезпечивши працівників відповідними інструментами з більшою ймовірністю можна отримати бажані результати».

Щоб налагодити дієве навчання у форматі peer-to-peer (Р2Р), Хартунг і Гофф рекомендують вчинити наступні кроки.

1. Визначити, як найкраще об’єднати учасників навчальної програми. Щоб ініціативи цього типу дали максимальну віддачу, слухачі повинні мати якомога більше спільного. Серед «стрижнів» інтегрування учасників групи може бути наступне:

• посада чи роль в організації;
• належність до якогось ієрархічного рівня;
• ступень досвідченості чи обізнаності в певній сфері;
• схожі функції, аналогічні царини відповідальності;
• робота в певних проектах, реагування на конкретні проблеми в компанії чи в галузі в цілому, розвиток якихось перспективних ідей.

2. Гармонізувати цілі різних сторін, зацікавлених у втіленні навчальної ініціативи. Кожний зі стейкхолдерів (спонсори, члени групи, що забезпечує розробку та реалізацію програми, партнери та учасники ініціативи) мають певні сподівання щодо результатів. Знайдіть точку, у якій би перехрещувались очікування різних сторін. Сформулюйте відповідно ціль ініціативи. Протестуйте її цінність для кожного окремого стейкхолдера. Відштовхуючись від реальних потреб, які покликана задовольнити програма, поексперементуйте з різними способами її організації. Якими мають бути оптимальна тривалість програми та частотність взаємодії її учасників з контентом і між собою? Які показники результативності засвоювання матеріалу використовуватимуться? Які онлайн-інструменти найкраще підходять у даній ситуації?

Програму Р2Р слід інтегрувати до загальної стратегії професійного розвитку персоналу. Тоді тренди, що виявлятимуться під час аналізу групових дискусій, впливатимуть на зміст стратегії, яка, у свою чергу, служитиме «точкою відліку» при визначенні контенту.

Серед типових «підводних каменів», котрі стають на заваді таких ініціатив, — недооцінювання контексту, в якому функціонують слухачі. Наприклад, спонсори бачать ціль курсу як реальне покращення управління якістю продукції, не враховуючи при цьому, що слухачі не можуть реально вплинути на вдосконалення якості, бо не мають для цього елементарних ресурсів. У цьому разі організатори мусять відповідним чином модифікувати ціль навчальної програми, визначити бажану мету на майбутнє та ресурси, необхідні для її досягнення.

3. Сфокусуватись на найбільш значущих для слухачів питаннях. З’ясуйте, що більше всього хвилює учасників курсу. Плануючи розмову з ними (в малих групах або з кожним окремо), продумайте, як зробити її якомога більш ємкою та лаконічною. Це особливо важливо при спілкуванні з керівниками вищих рівнів, які навряд чи зможуть приділити вам багато часу. Можливо, буде доцільно сформувати неформальну дорадчу групу, що об’єднає найактивніших учасників програми, які ідентифікуватимуть найпріоритетніші питання. Що відбувається в мікросвіті окремих слухачів? Яку цінність може дати їм участь у навчанні Р2Р? Представте людям теми, котрі, як ви вважаєте, можуть бути для них цікавими. Попросіть надати свої міркування — як би вони хотіли бачити подання матеріалу (можливо, з акцентом на певних питаннях або через коректні приклади).

4. Створити сприятливу для навчання атмосферу. Щоб люди могли повною мірою сфокусуватись на роботі з контентом та спілкуванні між собою, потрібно щоб хтось утримував хід дискусій у визначеному напрямі та стежив за тим, аби учасники просувалися вперед. Це, власне, є функцією організатора групових комунікацій, у ролі якого може виступити як представник компанії, так і зовнішній консультант.

Зробіть так, щоб кожний відчував себе комфортно та міг би вільно брати участь у дискусіях. Атмосфера психологічної безпеки є дуже значущим чинником, який стимулює бажання навчатись, висловлювати думки та визнавати помилки. Учасники ініціативи мають краще познайомились один з одним перед тим, як перейти до обговорення складних питань. Допоможіть людям визнати, що відчуття психологічного дискомфорту — це цілком нормальний стан, якого не потрібно стидатись.

Також слід врахувати, що в присутності боса чи незнайомих людей, учасники курсу, швидше за все, уникатимуть розмов про свої відчуття (і це стосується індивідів будь-якого рангу). Тому бажано не включати до однієї групи керівників та їхніх підлеглих. Не виключено, що люди захочуть відверто поспілкуватись зі спонсорами ініціативи — розповісти їм про свої вимоги та занепокоєння. Для цього можна організувати неформальні чати або сесії запитань та відповідей.

5. Сприяти формуванню соціальних зв’язків. Навчання у форматі peer-to-peer повинно служити не лише професійному розвитку, але й зміцненню соціальних зв’язків між людьми. Тому створюйте різноманітні можливості для комунікацій. Серед іншого — це можуть бути неформальні розмови або спільна участь у якихось заходах. Наприклад, достатньо, щоб кілька учасників програми — індивідів різного статусу — поспілкувалися за ланчем і далі вони спокійно телефонуватимуть один одному, якщо потребуватимуть поради.

6. Стимулювати залученість людей до процесу навчання. У ситуації віртуального навчання постать досвідченого фасилітатора набуває особливої значущості. Найкращий спосіб стимулювати активність слухачів — це «підкинути» їм для обговорення релевантне, «гаряче» питання. Можливо, доцільно ще перед сесією запропонувати подивитись відео, познайомитись зі статтею чи кейсом, а потім це обговорити. Або ще один варіант: хтось розповідає про проблему, з якою стикнувся, а потім проводиться мозковий штурм, на якому пропонуються способи її розв’язання. Якщо є можливість, варто сформувати дві команди фасилітаторів, тоді буде легше забезпечити інтерактивний формат дискусії і при цьому узагальнювати думки та ідеї, що висловлюватимуться.

7. Наголошувати на важливості подання різних точок зору. Ми можемо трансформувати свій спосіб мислення, лише сприймаючи різні погляди та ідеї. Якщо в групі висуватимуться на перший погляд несумісні думки, зменшите напругу, навівши приклад того, як відмінність точок зору може посприяти досягненню спільних цілей. Попросіть учасників обговорення подумати, як застосувати чиїйсь досвід у контексті своєї діяльності або яке раціональне зерно містить висловлена опонентом думка.

8. Узагальнювати основні моменти обговорення. Незалежно від того, брала людина участь у дискусії чи ні, вона мусить знати її сутність. Одна із переваг навчальної програми Р2Р — це накопичення ідей, стратегій, інструментів та ресурсів, які пропонують її учасники. Готуйте резюме по кожній темі, яке включатиме:

• супроводжуючу інформацію чи виклад контексту дискусії; обґрунтування релевантності її теми;
• чіткий опис ідей, проблем, стратегій, інструментів, про які йшла мова (продумайте, в якому порядку все це найкраще подати);
• першоджерела представленої інформації, довідкові матеріали, шаблони, приклади, посилання на онлайн-відео, курси чи бази даних;
• ресурси, які дозволять новим учасникам програми ввійти в курс справи або «наздогнати» матеріал тим, хто тимчасово не брав участі в програмі.

9. Збирайте дані щодо якості програми. Запровадьте процеси, що забезпечать системний збір таких даних, як відвідуваність, плинність учасників ініціативи, рівень вдоволеності способом організації курсу, а також — якою мірою участь у ньому посприяла досягненню індивідуальних чи командних цілей. Дуже важливими є думки слухачів стосовно того, що є найбільш цінним у програмі, як навчання змінило підходи до виконання роботи та що варто вдосконалити в наступних сесіях. Це не тільки дасть організаторам інформацію про те, що та як слід змінити, але й покаже стейхолдерам, якою є реальна користь програми.

За матеріалами "9 Strategies to Make Your Peer Learning Program Thrive", Chief Learning Officer.

Ілюстрація: Depositphotos.com