Як змінюються критерії вступу на програми МВА

Змінюється світ, змінюється бізнес, змінюються вимоги до керівників. Як змінюються критерії оцінювання тих, хто з часом може зайняти найвищі корпоративні посади — кандидатів на вступ до провідних бізнес-шкіл?

Проаналізувавши зміни щодо критеріїв відбору на MBA-програми, Метт Саймондс (Matt Symonds), співзасновник Fortuna Admissions (організації, що надає безкоштовні консалтингові послуги з питань вступу до бізнес-шкіл), виділив п’ять наступних трендів, котрі, імовірно визначатимуть хід подій у цій сфері потягом найближчих десяти років.

1. Більш збалансований підхід до оцінювання кандидатів: не тільки IQ, але й EQ (емоційний інтелект)

Зараз стверджується думка про те, що мета існування бізнес-шкіл не обмежується викладанням теорій, концепцій, моделей тощо. Ці заклади також покликані розвивати творчі здібності та культивувати моральну свідомість людини. Це означає, що, оцінюючи кандидата, школи дедалі більшою мірою цікавляться тим, що являє даний індивід як особистість — що ще він може запропонувати суспільству, крім своїх професійних та академічних досягнень.

На додаток до традиційних метрик (як-от оцінка математичних знань) школи розробили системи тестів та критеріїв, що ґрунтуються на коефіцієнті емоційних та творчих здібностей. Так, абітурієнти Єльської школи менеджменту проходять поведінковий тест, що, як передбачається, має спрогнозувати майбутню успішність кандидата як студента. Школа бізнесу Stern (Нью-Йоркський університет) вимагає від претендентів «характеристику емоційних якостей» (від двох осіб). А Школа бізнесу Tuck Датрмудського коледжу визначила одним із критеріїв вступу наявність такої якості, як «люб’язність». (В даному контексті «люб’язність» формулюється як «поведінкові моделі та сталі звички, що вказують на готовність індивіда активно сприяти успіху інших, а також на його прагнення підвищувати результати не лише для себе, але й для спільноти, що його оточує».)

У свою чергу, Школа бізнесу Haas (Каліфорнійський університет у Берклі) здійснює оцінювання кандидата на відповідність своїм лідерським принципам (це — ставити під сумнів статус-кво, впевненість без зарозумілості, завжди вчитися, виходити поза межі себе).

Зараз Graduate Management Admissions Council (GMAC) тестує системи оцінювання емоційного інтелекту в шести американських бізнес-школах. А Educational Testing Services (ETS) та Єльська школа менеджменту реалізують пілотний проект, з тим аби подивитися — наскільки підтвердяться результати поведінкових тестів кандидатів, коли ті стануть студентами.

Питання до тих, хто надає рекомендації кандидатам, ставляться в аналогічному ключі. Зацікавлені сторони більше не фокусуються виключно на кваліфікації та результативності індивіда, але й оцінюють його здатність зростати у професійному плані, спроможності відновлюватися після невдач та позитивно реагувати на конструктивну критику. Все це вказує на те, що навчання на програмах MBA більшою мірою націлено на різноплановий розвиток потенціалу людини, а не просто на поповнення системи знань вже сформованих особистостей.

2. Есе стають коротшими і глибшими

Кількість письмових праць, які мають написати кандидати, поступально скорочується, як скорочується і їхній обсяг. Якщо раніше бажаючим навчатися у Гарвардській школі бізнесу пропонувалося надати розгорнуті відповіді на дев’ять запитань, то протягом останніх п’яти років ставиться тільки одне питання «Що ще ви би хотіли, аби ми взнали про вас, коли розглядатимемо вашу кандидатуру?».

Намагаючись оцінити лідерський потенціал кандидатів, школи цікавляться, що їх хвилює, що надихає, як відбувалося їхнє формування як особистостей (і тут важливі не тільки успіхи, але й долання невдач та провали). Минулого року Школа менеджменту Kellogg змінила тему одного із есе з «Як ви зростали в минулому / сподіваєтесь зростати в Kellogg» на «Які цінності для вас найважливіші та як вони на вас впливали?» Така зміна — одне із свідчень того, що бізнес-школи намагаються зрозуміти, що мотивує індивіда та що рухає ним. Есе Вищої школи бізнесу Стенфордського університету на тему «Що для вас найважливіше і чому» витримало понад 16 років саме тому, що дозволяє автору висловити саму сутність свого “я”».

Крім цього, в процесі відбору заклади намагаються оцінити творчий потенціал кандидатів, використовуючи для цього найрізноманітніші тести — від «виберіть шість зображень» (Школа Stern) до презентації однохвилинного відео (Школа менеджменту Sloan).

3. І в аудиторіях, і на керівних посадах жінок стає більше

Серед слухачів провідних MBA-програм частка жінок послідовно зростає. Зараз бізнес-леді менш схильні недооцінювати себе і часто достатньо підготовлені для того, аби претендувати на провідні ролі в традиційно чоловічих галузях.

Якщо десять років тому жінки, що навчалися на MBA-програмах, в основному репрезентували такі сфери, як маркетинг та бізнес споживчих товарів, то зараз серед них чимало представників технологічної та промислової галузей. Серед слухачів гарвардської програми 2020-го, які до моменту вступу працювали в консалтинговій сфері, — 50% жінок.

4. Прохідний бал GMAT зростає — GRE набуває легітимності

Елітні бізнес-школи змагаються між собою, підвищуючи прохідний бал GMAT. 2016-го у Вищій школі бізнесу Стенфорду середнє значення GMAT становило 737 балів; у Гарварді — 730. А минулого року Вартонська школа похвалилася збільшенням прохідного балу GMAT на 14 пунктів — до 732 балів із 718-ти у 2011 році.

Коментуючи зростання важливості GMAT, Джоанна Грем (Joanna Graham), колишній топ-менеджер GMAC, сказала:

Хоча протягом тривалого часу GMAT вважався єдиним стандартизованим іспитом, на який покладаються приймальні комісії бізнес-шкіл, екзамен GRE (Graduate Record Examinations) теж набуває легітимності. Зараз понад 1200 закладів ділового навчання (зокрема, Вартон, Kellogg та Лондонська бізнес-школа) приймають результати тестів GRE. Навіть INSEAD, яка скептично ставилася до GRE, охоче приймає заяви кандидатів, які пройшли цей іспит (щоправда вимоги до результатів у математичній частині є вищими, ніж у разі GMAT).

5. Зменшується обсяг заяв на вступ до американських бізнес-шкіл — все більше американців воліють навчатися в Європі

У той час як чисельність бажаючих навчатися в бізнес-школах США зменшується, кількість заяв на вступ до провідних європейських бізнес-шкіл значно зросла — причому не тільки за рахунок кандидатів з не-північноамериканських країн. Як зазначила Каролайн Діарт Едвардс (Caroline Diarte Edwards), колишня директорка INSEAD з питань вступу, протягом останніх 18 місяців спостерігається суттєве збільшення кількості американців, які віддають перевагу МВА-програмам провідних європейських бізнес-шкіл. Їх приваблює можливість отримати досвід перебування в іншій країні та пройти курс навчання за доступнішою ціною. Посилаючись на дані рейтингу бізнес-шкіл за версією Forbes, Діарт Едвардс звернула увагу на ROІ у навчання на однорічних програмах. Якщо термін окупності для слухачів Гарвардської школи бізнесу в середньому складає чотири роки, то для тих, хто навчається в 13-ти європейських бізнес-школах, він варіюється від 2,2 до 3,2 років.

Імовірно, цей інтерес до міжнародних MBA-програм вказує на новий тренд, який проявлятиметься в наступні десять років. Оскільки дедалі більше індивідів, котрі планують здобути диплом МВА, прагнуть не просто піднятися на вищі сходинки у своїй кар’єрі, але й привнести до управлінської діяльності відчуття мети, їм цікаво особисто побачити — яку роль відіграють бізнес-школи та їхні випускники в суспільствах, для яких «центром всесвіту» не обов’язково є США.

Проте яким би не був контекст — локальним чи глобальним, — на переконання Джудіс Ходари (Judith Hodara) (до недавнього часу — директорка з питань вступу у Вартонській бізнес-школі), через десять років найперспективнішими кандидатами на навчання на МВА-програмах будуть індивіди, яких цікавить не лише особистий професійний розвиток, але й роль, яку вони зможуть відіграти, впливаючи на хід позитивних змін у своїх громадах.

За матеріалами "The 5 Key MBA Admissions Trends Of The Last 10 Years", Forbes.

Ілюстрація: CIO