Скільки робочого часу приділяти особистим справам?

Ден Бобінскі (Dan Bobinski), президент Leadership Development, Inc., відомий спеціаліст із тренінгів, автор кількох книг, блогер та бездоганний лектор, розповідає про те, скільки часу допустимо витрачати працівникам на особисті справи на робочому місці.

Якщо припустити, що такий працівник займає традиційну посаду (із восьмигодинним робочим днем), тоді такі "особисті" заняття приносять роботодавцям величезні за своїми розмірами збитки. Деякі джерела наводять дані, що таким чином кожного року працівники крадуть у своїх роботодавців до $700 млрд.

І хоча про цю проблему вже було сказано і написано надзвичайно багато, основне питання залишається тим самим: "чому ж люди так багато робочого часу витрачають на особисті справи?"

Частково відповідь могла б звучати так: "тому що їм дозволяють це робити!" У статті, опублікованій минулого року в Associated Press розповідалося, що після встановлення у міському транспорті GPS-навігаторів, витрати палива за три місяці скоротилася на 14 000 галонів. Це свідчить тільки про одне — водії перестали використовувати транспорт у своїх цілях. І це дуже значна сума. Якщо перевести її в інші одиниці, то можна сказати, що транспортна система зекономила 70 000 миль чи $12 000 щомісячно. Доволі вражаючі показники, чи не так?

Інша частина відповіді звучала б так: "тому що це зручно (раціонально)".

Часи змінюються, а разом із ними змінюється те, що люди вважають нормою. Сучасні технології налагоджують комунікаційні та комерційні канали в тих місцях, про які ще 20 років тому ми навіть помріяти не могли. І особливо це стосується молодих працівників, які належать до покоління "Y" (юнаки та дівчата до 25 років). Для них ці технології є чимось абсолютно природнім, без чого вони вже не можуть уявити свого життя. І для них заборона користуватися цими технологіями, де б вони не знаходилися, схожа на відмову від води та їжі.

Проблема не в тому, що людина може перевірити особисту пошту чи відповісти на повідомлення товариша, знаходячись на робочому місці, а в тому, що вона може витрачати на це дуже велику кількість часу. Дехто бере активну участь у соціальних мережах, розглядає фотки товаришів і навіть торгується за товари на eBay, знаходячись на робочому місці. І саме цього остерігаються роботодавці.

З одного боку, якщо повністю заборонити будь-яку "особисту" діяльність на робочому місці, закривши доступ до Інтернету — це сприйматиметься як "фашистська" тактика і може змусити багатьох працівників (особливо — молодшого віку) шукати роботу деінде. З іншого боку, якщо працівник буде витрачати на особисті потреби 25% робочого часу (2 години 8-годинного дня) — то це вже занадто.

Якщо роботодавці хочуть утримати на роботі висококваліфікованих молодих спеціалістів із великим потенціалом, то їм у будь-якому випадку доведеться погодитися з тим, що частину свого робочого часу вони будуть витрачати на особисті речі. Питання полягає в іншому — де знаходиться ця межа?

Можна зі впевненістю говорити, що ця межа в різних компаніях може зміщуватися, але основний принцип залишається незмінним: роботодавцям потрібно щиро поговорити зі своїми працівниками. Глибоко в душі кожна людина знає, де пролягає межа її ефективності та адекватності. І якщо підлеглі знатимуть, що роботодавець також турбується про це — вони будуть докладати усіх зусиль, щоб не вийти за рамки. А значить — працюватимуть набагато результативніше. Крім того — зросте рівень довіри між керівниками та підлеглими.

Як би там не було, працівники отримують зарплату за досягнення цілей компанії, а не за те, що вони будуть утримуватися від виконання особистих справ на робочому місці. Тому за великим рахунком, не так багато важить, скільки часу людина приділяє особистим справам, як те, наскільки ефективно вона при цьому виконує свою роботу.

За матеріалами "How much personal business at work is reasonable?", management-issues.
Скорочений переклад: Ярослав Федорак, MCUa.