Кар’єрні перегони: чи все має належати переможцеві?

Конкуренція за посади стає більш «кривавою», коли переможець має можливість накопичувати непропорційно високі переваги, що нищить конструктивність міжособистісної взаємодії. Про це пишуть Хеннінг П’єзунка (Henning Piezunka), доцент INSEAD; Вонйя Лі (Wonjae Lee), викладач Корейського передового інституту науки та технології (KAIST); Річард Хейнс (Richard Haynes), старший економіст Комісії з торгівлі товарними ф’ючерсами (США) та Меттью Ботнер (Matthew Bothner), професор Європейської школи менеджменту та технологій (ESMT).

У кожному фаху є вторований шлях на вершину успіху з «дорожніми знаками», які позначають статус та повноваження, накопичені на певному етапі. І лише найталановитіші та найрішучіші спромагаються піднятися на пік досягнень у своїй сфері. Для вчених — це Нобелівська премія, для письменників — Пулітцерівська; для управлінця — найвища посада в компанії з переліку Fortune 500.

Часто ігнорується те, що в основному кар’єрний шлях — це не поступове сходження, а серія різких стрибків. При цьому кожна відмітка, яку ви перетинаєте, дає вам значний приріст престижу. І що вище ви піднімаєтеся — то більше користаєтесь із колективних досягнень структури, яку до цього очолювали, що, власне, й стало трампліном для вашого стрибка. Тому люди, які ще недавно знаходилися на крок позаду, зненацька з’ясовують: аби побачити вас їм доводиться сильно «витягувати шию». Соціолог Роберт Мертон (Robert Merton) назвав явище, коли одна сторона продовжує накопичувати переваги, «ефектом Матвія». Серед простих прикладів — новопризначений начальник цеху, який зробив кар’єрний ривок, відштовхуючись від сукупних досягнень тих, з ким ще вчора працював на виробничій лінії.

«Бійка» біля «дорожніх знаків»

Отже, є всі підстави припустити, що біля «дорожніх знаків» юрбитимуться конкуренти, сповнені бажанням використати переваги ефекту Матвія. Але «пропускний пункт» має клинчасту форму і пройти через вузький отвір вдається не всім. Дехто залишається на узбіччі.

Із цього випливають два види недостатньо очевидних ризиків. Перший — це «бійка», що може вибухнути із наближенням до бажаного переходу. Наприклад, кандидати на просування починають поширювати плітки одне про одного, що у підсумку заплямовує репутацію всіх. А марнування енергії в цих виявах агресії не просто негативно позначається на продуктивності, але й гальмує кар’єрне сходження самих «вояків».

Чому ж в таких ситуаціях запановує не дух здорової змагальності, а тяга до деструктивних конфліктів? Як свідчать висновки низки досліджень, без чітко визначеної черговості просування керівники можуть відмовлятися втручатися, коли між кандидатами виникають «сутички». А дослідження взаємостосунків учасників Формули 1 показує, що водії однакового статусу з більшою ймовірністю вступають у протистояння на трасі. Напевно, прагнення індивідів піднятися над тими, хто вважається рівнею, затягує їх під час перегонів у «гру нервів».

Другий недооцінений ризик є безпосереднім наслідком ефекту Матвія. Ті, хто скупчуються біля заповітного переходу на вищий рівень, можуть сповнитися ненавистю до «щасливця», який, на їхню думку, незаслужено або несправедливо отримує «приз», скеровуючи на спільного ворога колективну агресію. Як правило, така помста сповільнює рух «переможця» до наступної кар’єрної відмітки.

Чи можна обмежити конфлікт?

Коли «архітектори» конкурентної боротьби (наприклад, топ-менеджери) бачать, що протистояння між претендентами занадто загострюється — їм варто використати певні «гальма». Це може бути зниження статусу тих, хто отримує бажану посаду; покладання наголосу на цінності колективних досягнень, звуження діапазону пов’язаних з посадою стимулів та пільг. Всі втручання такого типу відомі як «ефект Марка» (за віршем з Євангелія від Марка: «Багато з перших стануть останніми, а останні — першими»).

Якщо ж керівники вищих рівнів не активують ефект Марка, ймовірність помсти з боку колишніх колег переможця зростає — особливо, коли переможець хизується своїм щойно набутим статусом або зневажає своїх вчорашніх колег, віддаючи перевагу товариству нових елітарних «друзів». Ще один привід до ненависті — використання сумнівних методів, які дали змогу переможцям здобути бажаний для багатьох «приз» — наприклад, формування потрібних для цього зв’язків чи представлення себе у вигідному світлі, з тим щоб здобути прихильність боса. Те, що сприймається колективом як несправедливість, є закономірним породженням системи, де домінує фальш. Це затьмарює радість перемоги та відкриває двері спотвореній версії ефекту Марка.

Що варто врахувати претендентам

Переможці, які успішно перетнули «пропускний пункт», мають усвідомлювати, що часто здобувають виграш із нульовою сумою. Ваш новий статус може ґрунтуватися на здобутках тих, хто працював разом з вами або під вашим керівництвом. І якщо через відмітку пройшли лише ви, а інші залишилися позаду — виявляйте чуйність та уникайте зверхності в поведінці.

Так само ті, хто конкурують між собою за посаду, мусять пам’ятати про приклад Формули 1. Встрягаючи у конфлікт із рештою претендентів, ви ризикуєте значно погіршити свої позиції. Як водії автоперегонів, можете зіткнутися з іншими й тоді всі кар’єрні мрії згорять у вогняній кулі, що поглине вас разом із вашими амбіціями. Але навіть якщо вам вдасться проштовхнутися крізь отвір у «пропускному пункті», не виключено, що позаду залишиться слід образи, що, швидше за все, потягне за собою помсту. І головне — коли людська мерзотність дає про себе знати, найкраще враження на керівників справляють ті, хто виявляє виняткову самодисциплінованість та підноситься над «бійкою». Демонструючи високі стандарти у своїй поведінці, ви можете отримати «перепустку», яка дозволить здійснити різкий стрибок на вищий рівень.

За матеріалами "The Risks of Rivalry in a Winner-Focused World", INSEAD Knowledge.

Stock Photos from Ollyy/Shutterstock