Секрети найстійкіших у світі організацій, орієнтованих на співробітників

Існує сім життєво важливих напрямків, які сприяють створенню найбільш стійких організацій, орієнтованих на співробітників, стверджується у книзі «Irresistible».

Сьогоднішній світ праці сповнений парадоксів. Економіка зростає, але найняти на роботу важче, ніж будь-коли. Компанії витрачають мільярди на пільги і привілеї, але стрес і тривожність співробітників перебувають на рекордно високому рівні. Штучний інтелект, робототехніка й автоматизація набувають все більшого поширення, але ми працюємо більше часу і менше спимо. Ми можемо зв’язатися з іншими за лічені секунди, але відчуваємо себе ізольованими та самотніми, особливо коли працюємо вдома.

Джош Берсін (Josh Bersin), автор нової книги «Irresistible: The Seven Secrets of the World’s Most Enduring, Employee-Focused Organizations» («Непереборні: 7 секретів найстійкіших у світі організацій, орієнтованих на співробітників»), вводить поняття «непереборної компанії» — настільки чудової, що люди не можуть дочекатися ранку, щоб прийти на роботу; люблять розповідати про неї друзям і ніколи не хочуть звідти йти.

Автор дослідив понад 5000 компаній і визначив, що менше 10% із них є непереборними. Такі компанії розуміють, що, розкриваючи силу людського духу, вона може йти швидше і далі, ніж будь-коли очікувалося.

Непереборна компанія має організаційну витривалість. Вона складається з чотирьох елементів:

• Місія: чи має компанія довготривалу мету?
• Продуктивність: компанії з найбільш залученими працівниками зростають найшвидше.
• Залученість: непереборні компанії посідають найвищі місця за рівнем залученості працівників.
• Щастя: довіра, справедливість та соціальна згуртованість мають важливе значення, але в багатьох компаніях вони падають із загрозливою швидкістю.

Сім життєво важливих напрямків, які сприяють створенню непереборної компанії, є наступними.

1. Команди, а не ієрархії. Команда визначається як дуже взаємозалежна група людей, яка збирається разом у фізичному або віртуальному середовищі для планування роботи, вирішення проблем, прийняття рішень та аналізу прогресу на шляху до конкретної мети. Їм потрібна автономія, майстерність і ціль (див. «Drive» Деніела Пінка); їм потрібна здатність бачити прогрес; їм потрібне середовище безпеки і довіри; їм потрібно формувати власні робочі практики; їм потрібні глибокі знання про організацію; і культура, яка їх підтримує.

2. Робота, а не посади. Ієрархії займаються управлінням заміщенням, яке часто називають плануванням наступності. Діапазон контролю в управлінні (кількість працівників на одного керівника) коливається від 6 до 10, тому конкуренція є жорсткою. Архітектура робочих місць стримує ініціативу та класифікує людей за певними ролями, обмежуючи гнучкість. Упередженість є поширеним явищем у старомодних компаніях, що заважає продуктивності та змінам. («Вона прийшла з операційного відділу, тому не зрозуміє маркетингу»).

3. Коуч, а не бос. Лідери — це люди з недоліками; правильний лідер для певного часу може бути неправильним для іншого; і лідери мають величезний, позамежний вплив на культуру, залученість і продуктивність. Роль менеджера в непереборних компаніях полягає у виконанні роботи, а не в управлінні людьми. Компанії минулого просували людей на керівні посади на основі стажу роботи або технічних навичок; компанії майбутнього шукають лідерів, які дійсно розуміють, як навчати.

4. Культура, а не правила. Культура — це спільні цінності, ставлення, стандарти та переконання, які характеризують організацію. Багато керівників вважають, що редизайн фізичного офісу раптово підвищить продуктивність, сприятиме співпраці та збільшить залученість. Це відповідає дійсності лише частково. Непереборне середовище — це більше, ніж просто новий офіс. Воно також включає в себе благополуччя, інклюзивність, визнання, винагороду та гнучкість. Слово «офіс» походить від латинського слова, що означає виконання завдання: officium. У сучасному світі завдання можна виконувати будь-де.

5. Зростання, а не просування. Принцип управління «зростання, а не просування» означає оптимізацію зростання у всьому, що робить компанія. Так, людей просувають по службі, але це не мета, а результат. Найефективніші компанії завжди мають одну спільну рису: вони сповідують культуру навчання. Люди здатні приділяти час навчанню, вони мають культуру обміну та розвитку, а менеджери в душі є коучами, наставниками та педагогами.

6. Мета, а не прибуток. Хоча прибуток сприяє зростанню компанії, непереборні компанії по суті є установами, які отримують лояльність, відданість та енергію від своїх співробітників. Вони привертають такий же рівень енергії та лояльності з боку клієнтів. Прибуток — це не мета, а результат. Свідомий капіталізм — це переконання в тому, що бізнес має працювати етично і з вищою метою, оскільки він переслідує прибуток, слугуючи потребам людства і навколишнього середовища.

7. Досвід співробітників, а не результат. Досвід персоналу — це ідея про те, що ми не можемо просто створювати робочі місця та робочі практики; ми маємо дивитися на загальний досвід працівників на роботі. Непереборні компанії розуміють це і створюють системи, орієнтовані на співробітників, платформи для працівників, а також багато форм слухання, спілкування та зворотного зв’язку, аби переконатися, що вони отримують підтримку. Це практики, які створюють результати, а не підштовхують до них. Непереборні компанії не бояться тестувати та експериментувати з новими технологіями та методами роботи.

За матеріалами The Greatest Hits Blog